Мені страшенно подобається поверхня, якої давно не торкалась модернізація. Зазвичай спроби «реставрації» завершуються так, що вже й не збагнеш, стара перед тобою будівля, чи нова. Я не про те, аби давати всьому руйнуватись у безгосподарці, а про те, що оновлення має зберігати ознаки віку.

Тому, гуляючи середмістям, звертаю увагу на будинки, де ще є оригінальний тиньк, де замки ще не спотворені безліччю шарів фарби, де кахлі, хоч витерті, але автентичні.

Такі дещиці дають змогу зрозуміти вік Тернополя, його досвіди.

Анна Золотюк