Симеон (Зінкевич), єпископ Дніпровський і Криворізький висловив цікаві думки щодо Томосу і не тільки цього довгоочікуваного документу, який 6 січня отримає Україна.

Цього тижня у головному конференц-залі Дніпровської єпархії Православної церкви України єпископ Дніпровський і Криворізький Симеон, керуючий Дніпровською єпархією Православної церкви України зустрівся із журналістами. Нагадаємо, владика Симеон – син священнослужителя з Тернополя отця Анатолія Зінкевича.

У 2007 році єпископом Луцьким і Волинським Михаїлом у Свято-Троїцькому духовному центрі Тернополя нинішній єпископ був пострижений у чернецтво з ім'ям Симеон. Був насельником Луцького Свято-Архангельського чоловічого монастиря. Через рік його переводять у Тернопільську-Кременецьку єпархію. Продовжив монаший послух та пастирську діяльність у Свято-Троїцькому духовному центрі. Виконував послух духівника православного молодіжного братства єпархії та центру. Одночасно ніс послух благочинного духовного центру.

Так ось, під час вже згадуваної зустрічі із журналістами в Дніпропетровську єпископ Симеон відповів на низку запитань, що стосуються становлення Української автокефальної церкви, труднощів, пов`язаних із переходом парафій, можливої мови літургій.

Гадаємо, ці відповіді будуть цікавими не тільки читачам Укрінформу, який на своєму сайті оприлюднив  деякі міркування єпископа Симеона. Подаємо скорочений варіант цієї публікації, адаптований до формату Терену.

- Яким чином відбуватиметься перехід церков під юрисдикцію єдиної помісної церкви?

- Цей процес ще важкий, попри те, що національна церква вже відбулася. Так, ми обрали предстоятеля, 6 січня отримаємо Томос, свого роду паспорт, грамоту, лист, – як завгодно його називайте. Отоді український єпископат разом з інтелігенцією, громадськістю вперше спільно зі Вселенським Патріархом звершить літургію, засвідчивши, що євхаристійна чаша розділена для всіх національних церков. Сьогодні Національна церква об’єднала всі українські церкви, що вели свою діяльність і розбудовувались в Україні досі. І якщо до нас звертається священик, і ми юридично підтверджуємо його приєднання, то не виникає вже питання створювати щось інше, більш національне. Коли це зрозуміють душпастирі громад, ми прийдемо до логічного завершення питання переходу церков. Я переконаний, що сам процес приєднання триватиме довго.

- Якою мовою вестимуться богослужіння?

- Ніхто не буде насилувати вести богослужіння лише українською мовою. Я вважаю, що цей процес повинен проходити поступово, люди мають змінюватись поступово. Двері національна церква сьогодні відкриває для кожного з вас. Через це ми запрошуємо все духівництво Російської православної церкви в Україні до єдиної Національної автокефальної української православної церкви.

- У чому полягає відмінність Православної церкви України від церков Московського патріархату?

- Ми в церкві виховуємо дух патріота, любов до своєї країни, ми молимося за наших воїнів, за українську владу і військо її, за український народ. А стосовно церковнослов’янської мови, якою переважно звершуються богослужіння у Московському патріархаті, то вона не є мовою РФ, це і наша древня мова – Київської Русі. Питання лиш у тому, чи всі віруючі люди сьогодні до кінця розуміють її. Безперечно, Православна церква України закликає звершувати богослужіння українською мовою, але є парафії, і такі були в Київському патріархаті до Об’єднавчого собору, де віруючі зверталися до священнослужителя і владика благословляв, відповідно до заяви священика, звершували богослужіння церковнослов’янською мовою. Так відбуватиметься й нині. Якщо громада захоче, вона й далі послуговуватиметься цією мовою. Для цього достатньо є літератури, і проблем у цьому немає.

- Віряни, а швидше – настоятелі релігійних громад, побоюються – чи не буде гоніння й утисків?

- Ми відповідаємо – це ваші громади, а ви в них – духовні пастирі, і ними лишаєтеся, але наші двері для цього діалогу відкриті абсолютно для кожного з вас. Я вітаю всіх, хто переймається процесами Національної церкви і тільки просив би у допомогу, щоб цей процес був якомога більш мирний, спокійний, адже в таких стосунках присутнім є сам Бог.

- А якщо подібні ексцеси трапляться, то як на них реагувати?

- Ми не повинні показувати агресію зі сторони, що хтось когось утискує чи лякає, що буде якесь захоплення церковних споруд чи ще щось. І якщо ви сьогодні це бачите, то знайте, що це – свої ж провокатори.

- Чи будуть дійсними таїнства, які раніше отримали віруючі в тій чи іншій церкві? Чи не треба буде наново вінчатися, хрестити дітей?

- Все це – спекуляції, які були й раніше. Пам’ятаєте, як у Запоріжжі священик МП відмовив у відспівуванні померлої дитини, бо та була хрещена у КП? Я скажу більше: охрестити дитину в крайніх випадках може й мати. А священик завершує вже чин хрещення, миропомазує та інше. У пологових будинках відомі такі випадки, коли дитинку хрестили екстрено, і Бог благословляв це чадо, давав йому друге дихання. І коли мати зверталась до священика, говорила, що сталось ось так і я вже похрестила, то він уже не перехрещував – хрестять один раз, як один раз отримують Томос.

Як повідомлялося, 15 грудня у Києві в Софійському соборі відбувся Об’єднавчий Собор зі створення єдиної помісної Православної церкви України, який обрав її предстоятелем митрополита Епіфанія. Саме йому мають дати Томос про автокефалію Православної церкви України. Передача Томоса відбудеться 6 січня у Стамбулі після спільної літургії.

Фото з допису