Якщо знаєте Анатолія Дністрового як романіста, поета й  есеїста, час запізнатись із ним як із художником.

Цими днями у тернопільській галереї «Бункермуз» відкрили його персональну виставку живопису та графіки «Бездомні краєвиди». Знаково, що відкриттям цієї експозиції розпочався «Мистецький фестиваль «Ї».

Анатолій Дністровий народився 1974 року в Тернополі, член Українського осередку Міжнародного ПЕН-клубу, засновник та учасник літературної групи «Друзі Еліота». Автор двадцяти книжок поезії, есеїстики, прози. У напрямку живопису працює з 2013 року. Ряд персональних виставок відбувся у Києві, теперішня — перша в Тернополі. Роботи Анатолія Дністрового зберігаються у приватних збірках України, Молдови, Франції, Канади, а також у Національному музеї Тараса Шевченка, Харківському літературному музеї.

В описі виставки зазначено:

«Головна тема робіт – психологічна: території без місця і часу, звільнені від людського досвіду, не обтяжені місцями пам’яті. Тому знаково-образна система митця відповідає цьому задуму і позбавлена прив’язок до певної географії: в ній не має антропологічного «минулого» чи «майбутнього». Ставка робиться на відчуття і тривогу. Проблематика бездомності сучасної людини є наскрізною також для поезії й прози Анатолія Дністрового, а в живописі її актуалізація вирішується за допомогою інструментів абстрактного та нового пейзажу, до яких жанрово тяжіє митець».

DSC_6331

— У мене було багато психологічних причин, чому я почав малювати. Я ввійшов у нове для себе поле і вже не збираюсь з нього виходити, — мовив на відкритті Анатолій Дністровий. — Якщо у прозі я дуже чітко маркую «тут і тепер», мені важливо його зловити на рівні, скажімо, поруху листя тополі, то в живописі я не шукаю «тут і тепер». Живописний досвід нагадує мені мій поетичний досвід, коли я пробував писати метафізичну поезію — поезію, позбавлену впізнаваних речей, речей світу людини. Мої абстрактні пейзажі — твори ірреальних площин, позбавлені соціологізму.

DSC_6332

DSC_6318

DSC_6270

DSC_6178

Анна Золотнюк

Фото авторки