Цими днями у кіпрському музеї сучасного мистецтва відкрилась виставка заслуженого художника України Володимира Чорнобая із Тернополя.

Навесні пан Володимир побував на кількатижневій малярській резиденції у Південно-Східному університеті  Турецької республіки Північного Кіпру Лефкоші. Відтак організатор резиденції, засновник університету і музею сучасного мистецтва Суат Гюксель бей запропонував художникові представити персональну виставку.

— Ідея експонувати саме графіку належала Суат Гюксель бею. Я погодився, адже транспортувати її значно легше, ніж малярство. Ця виставка — підсумок моїх двадцятирічної занять із графікою. На ній — твори від перших до найновіших — загалом понад сто. Вони із різних серій та різних розмірів — А3, А4 та А2. Також представив дві свої роботи на склі, аби показати традиційне українське мистецтво. Спеціально для виставки створив панно два на чотири метри «In memoria…  Ангели летять в небо» — працював над ним тут же, на Кіпрі. Замислював цей об’єкт як монумент художникам, які відійшли у вічність. Його макет у вигляді розгорненої книжечки, сподобався Суат Бею і він запропонував створити панно на цей мотив спеціально для музею. Приємно, що на урочистому відкритті моєї виставки були присутні чимало гостей, як відзнаку мені вручили срібний ключ і диплом, — розповідає Володимир Чорнобай.  

DSC_7597

thumbs_dykibdzoly

Далі ми спілкуємося з художником про графіку. Він почав займатись нею тоді, коли набридли проблеми із транспортуванням живопису. Графіка, на його думку, дуже демократичний вид мистецтва — малозатратна, мобільна.

— Я вже багато років працюю із шовкодруком — ця техніка ручна, отже кожен відбиток унікальний. У живописі ти артикулюєш одну думку, а графіка — це вільна множина висловлювань. Графіка наче помножує вислів, бо кожен відбиток має свої нюанси. Крім того, можна експериментувати із кольорами відбитку і таким чином змінювати емоційність висловлювання. У деякі роботи я додаю акцентів акрилом і тушшю. Колись навіть думав виставити роботи з одного прототипу, тиражовані в різний спосіб, і так показати, як впливають акценти та кольори на сприйняття візуального образу.

Виставка на Кіпрі стала для Володимира Чорнобая гарною нагодою ретроспективного погляду на свою творчість.

— Помітив, що з роками я все більше віддаю перевагу абстракції. Вона захоплює мене своєю багатогранністю та широким спектром мовлення. На перших роботах видно пошуки своєї теми — ці твори різноманітні — на них квіти, птахи, пейзажі. Основне у творчості — це проявити себе, а для того потрібно себе знайти. Це теж складна робота, котра вимагає передовсім самокритичності. Я завжди намагаюся обмежити коло сюжетів своїх робіт. Вважаю: для того, щоби виражати ідею, не обов’язково використовувати багатосюжетність. Краса в простому образі-символі, зрозумілому, легкопрочитуваному, оскільки у складному її важко прочитати й оцінити. У графіці, так само, як у живописі, я продовжую тему «Органічних структур». Вони — як корінь дерева, що утримує стовбур із розгалуженими гілками-сюжетами. Часто у графіці реалізовував сюжети із Пікуєм і Красією — горами українських Карпат. Пікуй – найвища гора Львівщини. Коли вперше побував на ній, вона особливо мене не вразила, але запам’яталися місцеві пісні та фольклор. Потім постала серія робіт на склі. У певний момент залишив її, щоби відтак продовжити, адже зрозумів: відбувся збіг форми та змісту. Пізніше потрапив на Красію, що в Закарпатті, і тут без подобається-не подобається: думаю, хай Пікуй буде чоловіче начало, а Красія – жіноче. Гори — охоронці вічності. Недарма ж у багатьох народів вони уособлюють велич, безсмертя, стійкість. Згадати бодай Арарат, Казбек, Фудзіяму… Таким українським символом, вважаю, є Пікуй. Образи гір творять велично-епічний образ Вітчизни, втілюють поняття національної автентичності та героїки. Між горами та людьми можна провести паралель — вони народжуються, формуються, шукають пару, руйнуються. Це в метафоричний спосіб стараюсь відобразити у живописних і графічних роботах.

67713541_918431241822468_5744011913604366336_n

thumbs_pg4 (1)

thumbs_polit

Довідково:

Володимир Чорнобай виріс на Кубані. Закінчив Львівське державне училище прикладного мистецтва ім. І. Труша (1973 рік), відтак – Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1980 рік). Від 1981 року живе та працює в Тернополі.

Член Національної спілки художників України. Його роботи є в музейних та приватних колекціях світу. Активно виставляється в Україні, Польщі та Німеччині. 

 Анна Золотнюк