Цими днями у тернопільській галереї «Бункермуз» відкрили мультидисциплінарну виставку учасників Міжнародної обмінної програми Мистецької резиденції ім. Назарія Войтовича «Розширення ландшафту».

Цього літа ГО Конгрес Активістів Культури та команда Мистецької резиденції ім. Назарія Войтовича у селі Травневе на Збаражчині провели дві міжнародних програми резиденцій за підтримки Українського культурного фонду. У програмах взяли участь четверо українських митців, двоє митців із Верхньої Баварії та стільки ж зі Словаччини. Підсумки другої показали на виставці «Розширення ландшафту». Її склали проєкти Ренати Пінтерової та Самуєля Велебни (Словаччина), Данієля Дора (Німеччина) та Євгенії Антонової (Україна).

– Назва експозиції говорить про те, що своєю творчістю учасники резиденції розширюють ландшафт Травневого, цей ландшафт розширюється також тому, що на проєкт приїжджають митці з різних точок України та з-за кордону. З іншого боку, через резиденцію про Травневе дізналось багато людей за кордоном, зокрема, в Німеччині та Словаччині. Чимало митців уперше побувало в Україні саме через участь у цьому проєкті, – розповідає менеджерка та кураторка програми Людмила Ничай. – Роботи виставки «Розширення ландшафту» стосуються нас особисто – резиденти працювали у місцевому контексті – або з історією, або з природніми умови, або з соціальними факторами Травневого. Роботи «Розширення ландшафтів» різні, проте об’єднані контекстом села. 

DSC_3866

Свій проєкт Самуель Велебни назвав «Асоціативний атлас культурного ландшафту. Homo homini lupus». У ньому він рефлексує над культурним ландшафтом і тим, як людина трансформує його. Експозиція складається з аркушів, на яких розказана історія стосунків людини та колорадських жуків.

– Я вирішив розповісти історію колорадського жука, бо він є частиною нашої природи та культури, але сам розповісти свою історію не може. Люди борються проти нього роками, але вони ж «породили» його та зробили так, що він з’явився там, де раніше його не було. Інша частина проєкту зроблена в естетиці гербарію – це історія людей мовою рослин. Тут акцент зроблений на правді та маніпуляції, приміром, один із об’єктів –картоплиння, знайдене у Травневому, на іншому листку, на перший погляд, теж рослина, чиє листя знищене жуком, проте, коли придивитись, то стане очевидно, що це фотоманіпуляція, зрештою, так об’єкт і підписаний. Ця частина проєкту пов’язана із гібридною війною, котра відбувається зараз в Україні, із маніпуляціями інформацією та фейковими новинами.

DSC_3983

Проєкт Ренати Пінтерової «Гібридизація» складається із зображень та скульптурних об’єктів. Мисткиня досліджувала та візуально опрацьовувала природні форми в околицях села Травневе. Її цікавлять взаємозв'язки між природою та технологією. На її думку, природа може представляти у своїй натуралістичній формі щось жіноче, а гібридні форми матерії та технології – руйнівні чоловічі/військові форми енергії. Стан між ними – техно-анімістичний ритуал та екологічний підхід до речей. За її словами, гібридизація є символічним процесом політичної трансформації, не лише в Україні, а загалом у світі.

DSC_3909

На відеоінсталяцію та графічні твори Даніеля Дора надихнула комп’ютерна гра S.T.A.L.K.E.R. Shadow of Chornobyl за мотивами книжки «Сталкер» та однойменної книжки.

– Ландшафт Травневого досить одноманітний та спокійний, тож дуже нагадує атмосферу «Сталкера». У проєкт «Нові проблеми» я міркував про орієнтування у чужій культурі та країні на інтуїтивному рівні, покладаючись на містичні збіги. Основний об’єкт, який використав – зімітований інструмент інтуїтивної навігації, описаний у «Сталкері» – болт із прив’язаним клаптем тканини. Я створив цифрову фотограмметричну модель цього інструменту та симулював його рух у відповідній програмі, відтак роздрукував зображення. Поруч на стіні демонструвався документальний фільм із повсякденними сценами Травневого.

DSC_3889

Євгенія Антонова міркувала про наслідки конфліктів і, працюючи з історією Травневого, підняла тему вимушеного переселення та людську здатність швидко забувати сторінки історії. Рефлексії вона втілила у циклі експериментальних абстрактних олійних роботах. Всі вони – синього кольору. Художниця пояснює, що згідно законів живопису, чим далі перебуває об’єкт, тим більше його колір зміщується до синього. А з іншого боку, це означає, що чим більш віддалені події, тим менше ми їх відчуваємо, тим менше вони нас торкаться.

DSC_3933

Анна Золотнюк

Фото авторки