7 Липня 2020, Вівторок


Фотофакт
У Тернополі будують маленьке містечко (фотофакт)

У Чорткові хулігани знову зламали саджанець дорогого дерева

Фоторепортаж
Мандрівки Тернопільщиною. Поверхні містечок (фоторепортаж)

У Тернополі відбувся чемпіонат України з волейболу (фото)

Житель Тернопільщини став жертвою шахрая

Тернополянку побила та пограбувала знайома (фото)

У Києві в овочевому кіоску згоріла мешканка Тернопільщини

Фотофакт
У Тернополі через обрив тролейбусної лінії був невеличкий затор (фотофакт)

Два дні тернополянам радять не ходити у парки

Відео
Тернопільських правоохоронців хотіли підкупити хабарем (відео)

Фотофакт
Водії у Тернополі нахабно порушують ПДР (фотофакт)

У садах Тернопільщини з’явилося перше покоління небезпечного шкідника

Сотні тисяч гривень зі ставків на Бережанщині «пливли» не туди

На Тернопільщині коронавірус відступає

У Коропці скандал через міського голову

Арбітром футбольного матчу у Чорткові була жінка (фото)

У Тернополі правоохоронці покращували свої вміння (фото)

Фотофакт
Журналіста з Києва вразив стан кременецької Замкової гори (фотофакт)

У Тернополі змінили заходи виховного характеру неповнолітньому, засудженому за випадкове вбивство

Це цікаво
7 липня в історії Тернопільщини

6 Липня 2020, Понеділок


Погода
Погода в Тернополі 7 липня

Коледжі назвали по-іншому і наказали дати гроші аеропорту «Тернопіль» (фото)

Фотофакт
На Тернопільщині рятувальники продовжують ліквідовувати наслідки підтоплень (фотофакт)

Впродовж вихідних поліцейські виявили заборонені предмети у кількох жителів Тернополя (фото)

Тернопільщина: від уроків християнської етики до територіальної оборони (фото)

Через власну необачність пенсіонерка втратила кілька тисяч гривень

Анонс
Попри карантинні обмеження Теребовля відзначатиме День міста: як це відбуватиметься

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Карантин не порушить плани кременецьких митців (фото)

На Тернопільщині помер колишній головний санітарний лікар Лановецького району

В Україні ягідний сезон під загрозою: названо причини (Агроновини)

На Збаражчині поліцейські затримали злочинний дует

«Думаєте, тут ніхто нічого не робить?» – відомий лікар про реалії районної медицини (фото)

За посягання на чуже майно тернополянин може потрапити до в’язниці

Як із двох англійських букв тернополянам прочитати один звук

Понад місяць Тернопільський м’ясокомбінат не може знайти технолога на 40000 зарплати

Фоторепортаж
Мандрівки Тернопільщиною. Що робить жіноча голова під балконом (фоторепортаж)

У Чорткові зробили черговий крок на зустріч будівництву індустріального парку (фото)

Відео
Віктор Павлік продемонстрував, як організував концерти на карантині (відео)

Фоторепортаж
Мандрівки Тернопільщиною. Деталі дверей минулого століття, що вражають (фоторепортаж)

Майже 2 тис. кубів води відкачали тернопільські рятувальники з підтоплених господарств за добу

Тернопільські футболісти можуть одночасно грати за три клуби

На Тернопільщині затримали чергового злодія

Відео
У Тернополі пішоходи наражають себе на небезпеку (відео)

Жительку Тернопільщини відібрали на навчання у Мілан

Тиждень тернополян та туристів безперервно тішитиме найдовший фонтан України

Ураження струмом та нещастя на воді – на Тернопільщині загинуло двоє осіб

Об’єднатися заради майбутнього Тернопільщини закликали усіх людей справи, медиків та освітян (фото)

Спортивний огляд тижня: підготовка до олімпійських ігор та Тернопіль прийме Прем’єр-Лігу

За вихідні на Тернопільщині сталося кілька аварій

На Тернопільщині обікрали два автомобілі

Тернопільські водії не нестимуть кримінальної відповідальності за керування автомобілем у нетверезому стані

Василь Махно презентував у Тернополі роман про малі території та глобальні речі

Василь Махно Тернопіль

«Я зрозумів, що дожив до того віку, коли можу сказати те, що хотів сказати все життя, – розповідає Василь Махно про свій новий роман «Вічний календар». – Не кажу, що мені було не лячно братися за такий твір. Я писав його чотири роки. Мені здається, таку книжку не можна написати за рік – вона мусить вистоятись. У мене був стимуля хотів вивести малу територію, яку я знаю дитинства, в літературний обшир». Свій твір письменник представив цими дням у тернопільському «Бункермузі». Вів презентацію Юрій Матевощук.

Нагадаю, що Василь Махно народився в Чорткові, тривалий час мешкає у Нью-Йорку, учасник гурту «Західний вітер», кандидат філологічних наук, член міжнародного ПЕН-клубу, лауреат премій імені Степана Будного, журналу «Кур’єр Кривбасу», Фонду Лесі та Петра Ковалевих, Міжнародної премії Povelje Morave та «Книга року BBC». Його твори перекладено й опубліковано багатьма мовами, зокрема англійською, білоруською, івритом, їдишем, іспанською, литовською, німецькою, малаямською, польською, російською, сербською, чеською та ін. Окремими виданнями виходили вибрані вірші в Польщі, Румунії, США і Сербії. Василь Махно учасник багатьох міжнародних поетичних фестивалів у Сербії, Польщі, Словенії, Румунії, Німеччині, Індії, Колумбії, Нікараґуа та США.

«Писав, як шаленець»

Над «Вічним календарем» письменник працював із 2016 року по 2019 рік. Каже, у роботі було кілька етапів:

«Два роки тому ходив, щось писав, дружина питає: «Скільки написав?», відповідаю: «Пів сторінки». Каже: «Мало». «Я сам знаю, що мало, але більше не йде». Коли дві частини роману вже були готові, а третя – з білими плямами, видавництво поставило мені реченець, що книжку потрібно здати до червня – тоді ж був  березень. Я зрозумів, що у мене дуже мало часу. В мене були заплановані певні події, проте я ухвалив рішення нічим іншим, окрім писання, не займатися. Я писав завжди, навіть на поромі зі Стетен Айленду до Мангетену. Писав, як шаленець».

Василь Махно розповідає, що найважче було назвати роман. Хоча назви вдаються йому завжди легко, цього разу виникла проблема. Письменник придумав двадцять варіантів і надіслав у видавництво, де голосуванням вибрали найвдаліший – більшість була за «Вічний календар».

Шістсот сторінок, три частини

Язлівець, Чортків, Митниця, Бучач – на цих точках сфокусована головна увага роману. Події, котрі відбуваються – глобальні. Це і облога Язлівця османами, Перша та Друга світова війна, нарешті наші дні. Книжка (у ній понад шістсот сторінок) поділена на три частини: перша – 1672. Саламандрова земля, друга – 1916. Похідна кухня, третя – 1945. Потяг. Хоча, як зауважує автор, часові виміри варіюються і точно визначених меж там немає.

– Я хотів написати текст, котрий, з одного боку, був би про малі території, а одночасно – про глобальні речі, – пояснює пан Василь. – Я зрозумів, що нема нічого непосутнього – навіть дрібна деталь важить у цьому Всесвіті.

Для того, аби написати про всі ці події, Василь Махно вділив багато часу вивченню та читанню, користувався різноманітними історичними джерелами, написаними українською, англійською, польською, сербською, російською, німецькою, турецькою та їдиш. Консультувався зі спеціалістами та звертався до перекладачів. Крім того, писання вимагало відвідувань місць, про котрі йдеться – письменник побував у Стамбулі, Єрусалимі, Язлівці.

Що залишилось від османів?

Відправною точкою «Вічного календаря» стала цікавість.

– Моє коріння з Чортківського району – села Базар, там я мешкав приблизно до десяти років. По сусідству із ним розташований Язлівець. Він був останньою північною точкою Османської імперії близько двадцяти років. Я подумав: щось же від цього часу мусіло залишитись, – пояснює Василь Махно.

– Я собі поставив завдання написати про бруд життя, а найбільше він виявляється на війні», – провадить мову далі письменник. Властиво переломними моментами роману є конфлікти. Перша частина названа за словами османського мандрівника Евлія Челебі «Ця земля схожа на саламандру в огні». Друга оповідає про Першу світову. У третій частині, зокрема, згадується вимушене переселення 1945 року. «Це – абсолютно родинний епізод – родину батька переселили з Надсяння, – каже Василь Махно. – Мені хотілось показати і цей процес. Я зрозумів, що хаотичний рух народів у післявоєнній Європі був обопільний – поляків виселяли з їхніх місць, українців – з їхніх, люди зривались із територій, де вони жили поколіннями». Остання частина завершується лінією одного з героїв, котрий замешкує в Нью-Йорку та повертається у Язлівець з тим, аби зрозуміти родинну історію. Приятель пише йому, що знайшлись папери про Сабатая Цві та родину героя. І той відповідає: «Нічого не зникає».

З’ява придуманого

– Власне, для роману характерне вплітання реальних дійових осіб, як ось Сабатай Цві, Еміль Францоз, Саша Блондер чи Довид Моше Фрідман у коло вигаданих або сконструйованих. «Частина моїх героїв – історичні персонажі. Приміром, роман починається з історії Сабатая Цві, єврейського лжепророка, він пливе до Стамбула, де має переконати Мегмеда Четвертого в тому, що він, Сабатай Цві, Месія. Є й ті, котрі мали реальні прототипи. Так, у митницьких главах є персонаж, котрого звуть Попідлідвзеленікукурудзи. Цей чоловік жив у Базарі, не пам’ятаю його прізвища, але він був великим брехуном, те, що він говорив, було метафізичним сюрреалізмом. Якось розповідав, що втікав попід лід в зелені кукурудзи. Коли запитали, як таке могло бути, то відповів, що поки втікав, то наступило літо. Тобто мої герої приходили з різних джерел – з пам’яті, з родинних історій, історичних джерел, – каже пан Василь.

– Змішання пластів реальностей відбувалось і під час створення «Вічного календаря». «Коли писав роман, до мене написав американець із Північної Кароліни, сказав, що ми родичі. А потім надіслав генеалогічне дерево моєї родини. Я був шокований, – пригадує Василь Махно. – У книжці я згадую про Маєра Шапіро, ребе Чорткова. На одній зі світлини він був знятий біля якогось будинку. Якось я приїхав до Любліна зі своїми справами, поселився в одній кам’яниці, і зрозумів, що звідкись знаю її. Згадав, що це той самий будинок із фотографії, де зображений Шапіро. Я почав розуміти, що цей роман починає мене переслідувати. Те, що я придумую, в якийсь момент з’являється на яв».

Анна Золотнюк

Фото авторки

81

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

прайс-на-рекламу
Схожі матеріали

Інші публікації автора