Будинок номер шість по вулиці Юліана Опільського я знаю давно. Тобто давно приглядалась до нього. Нетиньковані стіни й оригінальні двері, і флюгер звісно та й загалом вигляд виділяють його з-поміж інших. Вік у кам’яниці поважний — як свідчить напис, споруджена 1898 року. Прикметний будинок і тим, що тут проживало подружжя Володимира та Олімпії Вітошинських.

У книжці «Тернопіль у плині літ» Любомири Бойцун читаємо:

«Володимир Вітошинський відомий як міський лікар, а також учасник багатьох українських організацій, пропагандист спорту серед молоді. Його дружина також була знана як учасниця добродійних акцій. Тут часто бував Осип Вітошинський (1838-1904 рр.) — священик із села Денисова, популяризатор української пісні, організатор і диригент знаменитого Денисівського хору, батько Володимира. Гостював у цій інтелігентній сім'ї і Василь Стефаник, товариш Володимира ще зі студентських літ. Про це тепер нагадують дві меморіальні дошки».

Але ніколи ще мені не вдавалося побувати всередині. І ось нарешті заповітна мрія здійснилась — я розглядаю «начинку» кам’яниці. Передовсім радує оригінальна кахля. Звивистими сходами піднімаюсь вгору, розглядаючи красивезні балясини. торкаюсь витертих поручнів, розглядаю візерунки металу.  Будівля, попри те, що змінювала багато разів пожильців, зберегла стриманий дух старовини. Здається (а, можливо, то автосугестія) тут виразно проглядається її шляхетне походження, чуються згуки голосів, котрі наповнювали приміщення роки й роки тому. Як на мене, то мала би бути якась акумуляція прожитого у стін. Те, що додає їм глибини — не зримої чи тактильної, а, сказати б, відчуттєвої. Чи ж не тому історичні будівлі так цінуються — байдуже, що ми не завжди взмозі чітко пояснити чим вони притягують. Зрештою, в цьому випадку за плечима в будинку цікавезна історія.

Через те, що так довго хотіла потрапити всередину, мене проймає щем. Хочеться вглядітись щонайближче в деталі та запам’ятати їх. А ще перефотографувати все, що я й зробила.

Анна Золотнюк

Фото авторки