Поки містяни мудрують, чим зайнятися під час карантину, мешканці села на повну потужність працюють на городах. Адже польові роботи ніхто не відміняв. Тому, не гаючи часу і пам’ятаючи народну мудрість про те, що весняний день рік годує, господарі та господині завзято беруться до праці: сіяти, садити і неодмінно квітник оновити.

Чого-чого, а квіткової краси у Теодозії Польняк з Чагарів Гусятинського району не бракує, пише Марія Безкоровайна для газети «Сільський господар плюс». Лише одних жоржин сімдесят сортів! «Квітів забагато не буває», – переконана пані Теодозія, і кожного року додає до цієї колекції нові сорти. На пасуть задніх і ягідні кущі. Червоною та жовтою малиною сімейство Польняків смакує аж до перших заморозків. Та все ж серед цього розмаїття почесне місце займає полуниця італійської та американської селекцій, які добре прижилися у Чагарах. Першим дозріває ранній сорт Хонней. Від початку травня і аж до середини вересня тішать своїм урожаєм червонобокі ягоди Альбіону. Такими ж великими плодами зарекомендував себе італійський сорт Мармелада. У червні достигають Гігантелла Максі та Чамора Турусі. Їхні соковиті плоди розміром у картоплину. О цій порі починає дозрівати полуниця сорту Чорний принц, який вражає своїм незвичним виглядом: рослина настільки велика, що здалеку схожа на картоплиння. Двічі у рік (на початку і наприкінці літа) наливаються ягоди «Рожевого фламінго».

Полуницю Теодозія Польняк висаджує навесні – в середині квітня. Тоді вона краще приймається, переконана господиня. Через півтора-два тижні рослини напуває дріжджовим розчином: у десяти літрах води розчиняє 100 грамів дріжджів і додає жменю цукру. Через три години пожива готова, нею вже можна підливати кущі.

– Таким розчином я напуваю і грунт перед висадкою капусти, – говорить пані Теодозія. – А помідори і перець, крім того, підживлюю за сезон ще два рази. Стару полуницю теж слід підсолодити. Але два тижні перед тим її потрібно підгодувати курячим послідом.

Час від часу рядки між рослинами господиня радить просапувати, а землю під кущами поливати. Робити це краще ввечері настояною впродовж дня водою. Особливого зволоження полуниці потребують за спекотної погоди.

– Коли плоди зав’язуються, міжряддя обов’язково мульчую – встеляю соломою чи дерев’яною стружкою, – ділиться досвідом жінка. – Для цього підійде будь-яка порода дерева, крім сосни, тому що вона окислює грунт. Відтак можна залишитися і без врожаю. Полуничні вусики я обрізаю, а листя скошую. Пересаджую кущі раз у три-чотири роки. Восени не підживлюю. А от взимку, коли лежить сніг, посипаю ділянку курячим послідом.

Вирощувати полуниці – справа досить кропітка. Особливо, коли вони займають чималу площу. Та якщо робити це не наодинці, а цілою сім’єю, то все вдається швидко і легко.

– Де гурт – там і сила, – каже Теодозія Польняк. – Тож на город я виходжу зі своєю командою: із дочками Оксаною і Аліною та чоловіковою мамою Ганною. При нагоді до нас обов’язково долучається і чоловік. Садити полуничні кущі допомагають і мої подруги. А ще я тішуся, що завдяки цим соковитим ягодам у мене з’явилися нові друзі у різних куточках України. Вони теж, як і я, вирощують полуниці і отримують від цього смачне задоволення.