Особа з інвалідністю відстояла право на отримання соціальної допомоги за час проживання на окупованій території України, переїхавши на Тернопільщину. Ба більше, вдалось повернути невиплачені кошти. Це допомогли зробити у центрі безоплатної правової допомоги.

Громадянин, який має інвалідність, не міг отримувати допомогу від листопада 2014 року. Виплати припинили через те, що місцеві органи державної влади, зокрема відповідні органи соціального захисту, припинили свої повноваження, внаслідок тимчасової окупації міста. Тобто протягом  5 років заборгованість по виплаті  державної соціальної допомоги за період проживання на окупованій території досягла суми - 150 922 грн.

У грудні 2019 року чоловік разом із своєю матір’ю прийняли рішення покинути своє місце проживання та переїхали на Тернопільщину.

Чоловік одразу став на облік в управління праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання та звернувся із заявою про призначення державної соціальної допомоги йому, як особі з інвалідністю з дитинства та як внутрішньо переміщеній особі. На основі поданих документів комісія управління соціального захисту починаючи з грудня 2019 року поновила виплату йому належної допомоги довічно. Проте у чоловіка виникло питання, як повернути невиплачену заборгованість з державної соціальної допомоги за період проживання на окупованій території у сумі  150 922 грн, адже жодних рішень про припинення виплати допомоги як особі з інвалідністю він не отримував.

Чоловік зрозумів, що розібратися у тонкощах своєї правової проблеми самостійно він не зможе, тому звернувся за допомогою до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Права клієнта захищала адвокат системи безоплатної правової допомоги Марія Дейнюк.

Завдяки професійним діям адвоката, справа завершилась позитивнодля клієнта центру.Так, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду позов задоволено в повному обсязі: зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виплатити державну соціальну допомогу у розмірі 150 922 грн.

Роз’яснення законодавства:

Законодавством України передбачено, що право особи на отримання соціальної допомоги, як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов’язаннями України. Основним законом, яким врегульовано підстави та порядок виплати державної соціальної допомоги є Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».

Державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням та виплачується за місцем їх проживання на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Пунктом 8 Тимчасового порядку Постанови КМУ від 07.11.201 №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування виплачуються за заявою такої особидо органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік ВПО.

Також частиною 2 ст.12 Закону України«Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» визначено, що суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Невиплату такої допомоги за минулий час може бути оскаржено у судовому порядку відповідно до закону.

Отже, право особи на отримання соціальної допомоги ( в тому числі і за минулий час) є складовою  конституційного права на соціальний захист.

Відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих , проте невиплачених сум допомоги не звільняє державу в особі уповноваженого органу від обов’язку здійснювати таку виплату.