Сільськогосподарський сектор використовує, за оцінками FAO, 70% усієї води, яка відводиться з водоносних горизонтів, потоків та озер. Доступність води для потреб сільського господарства стримує подальший розвиток інших галузей економіки. 

Про це пише на Зелене досьє, повідомляє agropolit.com.

- Несталі методи зрошення сприяють деградації земель через засолення сільськогосподарських угідь. Через втрату вологості  внаслідок деградації земель та вирубування лісів зменшується здатність ґрунтів до виробництва біомаси, а отже знижується продуктивність сільськогосподарських угідь, зменшується накопичення вуглецевих сполук у ґрунт, – йдеться у статті.

Зміни в структурі природного водостоку небезпечні для водних екосистем, а також для побутового та промислового водопостачання. Зниження обсягів випаровування водяної пари з ґрунтів впливає на місцевий та регіональний клімат, змінюючи структуру опадів.

Повідомляється, що діяльність агропромислових виробничих систем є головним фактором, який спричиняє зміни у біогеохімічних природних потоках, особливо через вимивання сполук нітрогену та фосфору з сільськогосподарських угідь, що суттєво впливає на якість води та сприяє забрудненню світового океану.

Забір прісної води для обслуговування сільськогосподарського виробництва негативно позначається на екосистемах багатьох вододілів.

Це зменшує розміри водних об’єктів, призводить до скорочення біорізноманіття та порушує функціонування екосистем. Масштаби впливу можуть бути дуже суттєвими та поширюватися на великі території

Розширення зрошуваних площ сільського господарства призводить до деградації водно-болотних угідь та прибережних територій природних водойм, виснаження водоносних горизонтів та порушення водопостачання нижче за течією, – зазначили у матеріалі.

Експерт озвучив основні міфи про ринок землі в Україні

В Україні 1 липня 2021 року відкриється ринок землі.

Нині побутує ряд міфів щодо запуску земельної реформи.

Про це каже доктор юридичних наук, старший радник із питань земельних відносин Проєкту USAID АГРО Павло Кулініч.

2802 (Copy)

Міф 1 – іноземці зможуть стати власниками українських сільгоспземель. Реальність — законопроєкти про земельну реформу не відчиняють дверей іноземцям. Навпаки, вони роблять умови для них ще тяжчими: навіть якщо іноземцю в спадок дістанеться сільськогосподарська зона, він буде змушений продати її громадянам України, юридичним особам, державі чи територіальним громадами протягом року.

Міф 2 – іноземці зможуть купувати несільськогосподарські угіддя, а потім міняти їхнє цільове призначення на сільськогосподарське. Реальність — іноземцям не вигідно користуватися цією схемою. По-перше, якщо іноземний власник змінить призначення землі на сільськогосподарську, він буде змушений продати її громадянину України. По-друге, квадратний метр несільськогосподарських земель коштує набагато дорожче квадратного метра сільськогосподарських.

Міф 3 – тепер заповідники і землі історико-культурного призначення приватизують. Реальність — цього не станеться, тому що в Земельному кодексі залишаться поняття особливо цінних земель і підстав, якими має володіти держава. Однак знято норми, що згода на передачу особливо цінних земель інших категорій може бути надана Верховною Радою. Парламент — це орган, який повинен займатися виключно законодавчою роботою. Тому логічно, що ця функція буде належати Кабміну.

Міф 4 – передача більшості державних земель під управління ОТГ (об’єднана територіальна громада) загрожує статусу України як унітарної держави. Реальність — насправді передача земельних повноважень радам ОТГ не загрожує статусу України як унітарної держави. Навпаки, це перешкоджає корупції громадських і регіональних чиновників, тому що рішення про передачу земель більше не буде схвалено однією особою. Місцеві органи влади — колегіальні органи, які мають найтісніший контакт із людьми, тому буде дуже складно щось приховати. Варто додати, що спільноти не мають права залишати складу України.

Міф 5 – олігархи закуплять величезні площі землі. Реальність — планові законодавчі зміни передбачають, що відтепер всі дані про землю будуть відкриті і доступні кожному громадянину в електронному реєстрі. Оскільки іноземці взагалі не мають права купувати сільськогосподарські угіддя, а юридичні особи отримають тільки 2024 року, ніякі корупційні схеми і незаконні присвоєння від великих гравців неможливі.

Міф 6 – мешканці будуть вилучені з орендованих районів. Реальність — орендарі отримають переважне право купувати ділянки, значить, вони будуть купувати землю без аукціонів. А інші зможуть переробити ділянку, тільки якщо запропонують вищу ціну. Навіть у разі продажу іншій людині право орендодавця не зупиниться. Це можливо, тільки якщо в договорі прописано саме таку умову.

Міф 7 – не можна обмежувати розміри землі, яка надається в оренду для садівництва. Реальність — необмежене використання землі для садівництва — одна з поширених корупційних схем, за якою люди без аукціонів отримали необмежену кількість сільськогосподарських земель. Обмеження на нові земельні ділянки для садівництва можна назвати обтяженням, тому що це досить велика площа.

Міф 8 – ціна землі буде штучно знижена. Реальність — початкова ціна земельного господарства на аукціоні буде не меншою за нормативну грошову оцінку. В 2021-му це близько 1,5?1,7 тисяч доларів за 1 га. Загалом держава не буде втручатися в ціноутворення, вартість землі буде диктувати ринок.

Фото з відкритих джерел