На неспроможність навчатися часто скаржаться дорослі: мовляв, мозок працює не так, є потреба довго зосереджуватися, а також – «бо вже пізно». Ці причини називає типовими відговірками керівниця приватної школи у Тернополі Наталія Ткачук. 

Вона уклала перелік найпоширеніших упереджень дорослих, з якими стикалась особисто, проводячи «розкопки» у сфері навчання:

- ілюзія експертності – «я це все вже знаю»;

- звичка навчатись, «бо треба», а не для того, щоб застосувати знання на практиці (зазвичай – наслідок викривленого попереднього досвіду у школі, університеті);

- ілюзія знання – «я пройшов курс – я навчився – стало легше – можна більше нічого не робити».

– Ілюзія експертності –  це найперша і найскладніша перешкода. «Я ж це все вже вивчав. У мене *** років досвіду у цьому. Я це знаю». Коли у нас проскакують такі думки – невдача гарантована, – пояснює керівниця школи. –  Навіть якщо ми демонструємо свою готовність, але навчаємося з думкою: це не спрацює, бо я це пробував, чи я це знаю і я в цьому розбираюсь, і т.д. Ми нічого не навчимося, бо ми  вже все знаємо.

Також вона звертає увагу, що звичка вчитись, «бо треба» – прийшла з дитинства, коли у школі неправильно влаштовували навчальний процес.

– У кожного навчання є проста і справжня мета – покращити свої дії, – продовжує Наталія. – Виробити нову навичку, робити свою роботу швидше, якісніше, отримувати кращі результати. Але ми роками звикали до того, що навчання - це тому, що «так треба». Чи багато з нас у школі знали, для чого вивчають тригонометрію? Ми намагалися завчати, зазубрювати, а іноді банально – хитрувати, і все для того, щоб просто «здати» – отримати оцінку чи пройти екзамен.  А ще досвід минулого може бути взагалі травматичним. Наприклад,  хтось просто ненавидить вчитися, бо його заставляли в дитинстві за допомогою залякувань, примушувань, знецюванння. Він просто не уявляє, що цей процес має бути цікавим! 

Найнебезпечніший моментом є хибна ілюзія навчання. Купив курси, найняв репетитора, записався у популярну школу – і здається, що це все без зусиль учня автоматично дасть результат. Адже гроші та час – витрачені. Та це дасть жодних результатів без усвідомленого засвоєння та практикування вивченого.

– Якщо ми вже витрачаємо свій час в дорослому віці на навчання, то ми це робимо з дуже конкретною метою, – додає Наталія. – Але просте читання матеріалу, прослуховування матеріалу чи просто покупка книжки або курсу дає полегшення, ілюзію «тепер я в цьому розбираюсь». Але, насправді, «я цьому навчився» тільки тоді, коли я це застосовую на практиці: дію і отримую реальні результати. 

Варто зазначити, що дорослі не повинні боятися виглядати смішно під час навчання, адже це природно у будь-якому віці на початку опанування нового. Також дорослим буває складніше вчитись через можливі засвоєні неправильні навички, які переробляти важче, ніж просто закладати з нуля нові. Та попри усі мінуси вони розуміють важливість успішного навчання краще, ніж діти. Тому мають достатньо шансів пройти ці більші труднощі у навчальному процесі та досягнути бажаних результатів.

Фото з відкритих джерел