Творчість допомогла тернополянинові Рустаму Давлетову знайти себе та краще пізнати світ навколо. А тепер він не тільки сам пише картини, а й допомагає іншими відчути, що творити може кожен, і допомагає в тому, аби відкрити внутрішній творчий потенціал.

Співрозмовник переконаний, що самостійно намальована робота допомагає повірити у власні сили, спонукає не боятися пробувати та експериментувати — і не тільки на папері чи полотні, а й в житті. Крім того, знає, що сам процес створення картини — арттерапевтичний, під час нього не тільки забуваєш про клопоти, а й краще розумієш, чого прагнеш досягти, можеш знайти вихід зі складної ситуації. А крім того, це час приємного спілкування та занурення у цікавий сюжет картини, мандрування її сюжетом. І, звісно, як ще краще пізнати мистецтво, ніж як зануритися у нього, й створити шедевр самому. Ось про це, а також про те, яка користь від творчих навичок у щоденному побуті, як кардинально змінити своє життя та пізнати світ навколо за допомогою творчості, я й поспілкувалася із Рустамом Давлетовим.

— Як усе почалося? 

— Моя перша персональна виставка називалася «Віра в себе» і в багатьому ця назва про мене. Вона відбулася в Тернопільському обласному художньому музеї. Завдяки ній я усвідомив, що мистецтво для — те, чим я хочу займатися, щось дуже близьке та важливе. У той час я ще працював у банку, проте саме теплі відгуки директора художнього музею Ігоря Дуди, художників-професіоналів, а також підтримка близьких допомогли мені повірити в себе та зрозуміти, що малювання — покликання.

Я люблю експериментувати, бо це складова розвитку. Ще до того, як взяти пензлик в руки, займався аерографією — так називається метод нанесення фарби на поверхню під тиском повітря. Крім того, розписував мобільні телефони, ноутбуки, мотоцикли, автомобілі, стіни. Не маючи художньої освіти, практикувався та вдосконалювався самотужки. Дякую друзям та близьким, котрі дозволяли творчо експериментувати з їхніми речами. Також пробував розписувати кросівки, жіночі сумочки, думаю, до цього ще буде дуже цікаво повернутися, а під час чемпіонату «Євро-2013» у Львові та в Тернополі розмальовував обличчя вболівальників і дітей.

— Як на вас вплинуло заняття мистецтвом?

— Мистецтво допомогло мені змінити себе! Створюючи картини, позбувся внутрішнього перфекціонізму, який заважав розвиватися. Адже зараз особливо потрібне вміння розуміти обставини, вміти пристосовуватися до них, використовувати власний потенціал, а ще не боятися створювати щось, що не схоже на те, що роблять інші. Кожен із нас має знати, що прийшли ми у світ недаремно і що у нас є для кого жити!

— Як ви застосовуєте творче мислення у розв’язанні побутових проблем?

— Творче мислення дає змогу бути гнучким, проявляти фантазію та витримку, що є важливою в мистецтві та у житті.

— З часу вашої першої виставки минуло шість років. Як з того часу змінилося розуміння мистецтва?

— Метаморфози, звісно, відбулися. Я став впевненіше наносити фарбу, перестав боятися темних кольорів, у моїй палітрі з’явилося більше барв і відтінків. Тепер намагаюся зрозуміти та прийняти ті жанри мистецтва, які не любив раніше. Стараюся відвідувати виставки та галереї для саморозвитку.

— У вас дуже різноманітні роботи — натюрморти, жанрові сцени, краєвиди. Які ваші улюблені сюжети чи теми?

— Художник завжди шукає себе — свій сюжет, мазок, характер і неповторність. Наразі мене захоплює створювати пейзажі з натури.

Перші мої роботи були різноманітні. У них відтворював свої фантазії та мрії, сновидіння. Були також пейзажі й натюрморти. Малював те, що приваблювало: тернопільську набережну, плебанівський віадук неподалік Теребовлі, місток через Серет у Теребовлі, панорами Збаража й Бережан. За основу брав світлини, які знаходив в інтернеті.

До речі, найбільше мені до душі картини, які були написані саме на початку творчого етапу. Адже не маючи жодних навичок я намагався передати свої думки, ідеї та сни. Ці роботи дуже безпосередні та щирі.

— А ось цікаво, чи постають на ваших полотнах вулиці, закутки, будинки Тернополя? Чи, можливо, уривки історії чи сьогодення міста?

— Під час карантину минулого року відкрив для себе всю красу писання з натури. Так народилися близько п’ятнадцяти робіт, намальованих у різних закутках області та міста Тернополя. Усвідомив, що Тернопільщина багата на мальовничі місця та історичні пам’ятки. Особливо пишаюся роботою, написаною з балкона майстерні на Руській.

— Чи проникає сучасність у ваші роботи?

— Я не великий шанувальник сучасного мистецтва. В живописі надаю перевагу імпресіонізму та постімпресіонізму — обожнюю майстерну гру кольорів художників того періоду. Сучасність у моїх роботах полягає у відтворенні природи й міст такими, якими вони були у момент, коли їх малював. Наприклад, на картині, яку малював з балкона під час карантину, показав найзалюдненішу вулицю Тернополя абсолютно пустою.

— Крім того, що малюєте самі, навчаєте цього інших. Чим вам подобається навчати малювати інших?

— Після виставки почав думати про те, що варто працювати у майстерні. Коли вирішив знайти приміщення для неї, припускав, можливо, то буде мансардне чи підвальне приміщення, проте вийшло по-іншому. Співробітниця показала оголошення про оренду квартири у самому центрі Тернополя, на вулиці Руській. Її здавали в жахливому стані, проте одразу побачив великий потенціал у ній, домовився із власниками. Ремонт робив власними руками, бо люблю працювати й бачити результат своїх старань.

Взятися за майстер-класи з написання картин була авантюра. Хоча спершу проводив їх для друзів, а це допомогло уникнути хвилювання, здобути досвід, зрозуміти, як допомагати іншим почати малювати. Люди почали показувати свої роботи, створені під час майстер-класів у соцмережах та знайомим — так виникла хвиля зацікавленості до моїх занять. Але зауважу, що я не вчу малювати — я показую, що малювати легко, головне багато практикуватися.

162977052_354230719180385_227041885724470676_n

— Разом із тими, хто приходить до вас, створюєте певні роботи. Як, на вашу думку, сюжет, колористика роботи впливає на автора. Тобто, чи можна, умовно кажучи, стати сміливішим, малюючи визначних особистостей, чи заспокоїтись, малюючи схід сонця?

— Багато залежить від характеру та самооцінки. Варто почати з того, що люди приходять на майстер-клас зі створення тієї картини, котра їм близька чи подобається. По-друге, ми малюємо покроково, і тут у людей є право — слідкувати за моєю подачею, чи малювати картину так, як то відповідає їхньому баченню.

Саме малювання, як на мене, заспокоює. Для багатьох воно є арттерапією. Результат найчастіше вражає самих учасників і вони впевнюються у власних силах, їх самооцінка поліпшується. Усміхнені обличчя та вогник в очах говорять про чергову вдалу зустріч.

— Чого траплялося вам навчитися від учнів?

— Під час занять я дуже багато беру для себе від гостей студії. У когось побачив неординарне поєднання кольорів, в когось — незвичну манеру нанесення фарб, а ще хтось розповів про цікавий факт з теорії чи історії мистецтва... Тому художні зустрічі розвивають усіх, хто бере в них участь.

— А які навички розвиває малювання?

— У дітей воно розвиває фантазію. Для того, щоби намалювати задумане, слід сформувати образ, продумати його — це розвиває мислення, творчий підхід до справ, увагу до деталей, розширює світогляд. А ці навички знадобляться не тільки у мистецтві, а й повсякденному житті. Діти, котрі багато малюють, знають, що варто пробувати, експериментувати, шукати щось своє, що подобається їм.

Для дорослих малювання має терапевтичну дію, заспокоює та врівноважує, а ще дає можливість підняти самооцінку та відкрити нові можливості, позбутися внутрішніх бар’єрів і невпевненості.

— І наостанок. Навіщо, на вашу думку, мистецтво у сучасному житті?

— Нинішній світ як ніколи потребує втручання мистецтва. Відома фраза «Краса врятує світ» усе частіше та актуальніше звучить в скрутні часи, як нинішні.

Кожен із нас хоче відчувати себе у гармонії з собою та оточенням. Читання художніх творів, відвідування галерей, виставок, майстер-класів, спілкування з людьми на творчі теми заспокоює та відвертає від навали негативної інформації, яку ми постійно отримуємо.

Крім того, переконаний, що майбутнє — за творчими й мистецькими професіями та ремісничими фахами.

162877487_165597875398338_33655705224385456_n

Інна Віконська

Фото надав Рустам Давлетов