Які емоції у вас викликає думка про сімейні новорічні свята? Ви щасливі, бо уявляєте гарний святковий стіл, сімейний затишок та теплі розмови з найближчими людьми? Чи, може, відчуваєте тривогу, адже боїтеся, що свято перетвориться на допит про ваше особисте життя чи дебати про вакцинацію та політику?

Якщо для вас ближчим є другий варіант, на сайті hromadske психологиня Богдана Валігура зібрала поради, як пережити ці свята. Читайте нижче.

Спільне свято

Напередодні зустрічі з родичами рекомендую усвідомлено поставити собі декілька запитань: «Які цілі на ці свята я собі ставлю? Що найважливіше для мене зараз? Як хочу згадувати ці дні в майбутньому?»

scene (Copy)

Хоч вони і прості, однак для когось головним стане спокій і гарний настрій, а для когось — це єдиний шанс переконати бабусю вакцинуватися. Не забувайте також, що деякі суперечки можуть мати високу ціну. Іноді обстоювання своєї правоти може вартувати стосунків.

Що може піти не так? Тут важливо проаналізувати себе та всіх, хто присутній. Кожен часом може втратити контроль.

15648753_1920_q70 (Copy)

І що я тоді робитиму? Продумайте або пропишіть ці сценарії, спираючись на свої цілі та знання про особливості людей, що будуть із вами. Також ви можете домовитися з родиною ще перш, ніж сісти за святковий стіл, що не будете порушувати певні теми, аби не псувати настрій та стосунки.

Наприклад, за правилами етикету, не заведено обговорювати політику, релігію та здоров’я. Додатково можна визначити стоп-слово, після якого обговорення теми припиняється. Таки є щось спільне між БДСМ-вечіркою та святами з родиною…

Вчіться бачити за словами наміри та говорити про свої почуття.

Більшість сімейних конфліктів, за моїми спостереженнями, трапляються через те, що люди не розуміють одне одного та звикли вважати, ніби їхні слова та думки тотожні іншим. На жаль, це не так.

Наприклад, візьмімо ситуацію, коли родичі починають ставити недоречні запитання про особисте життя. Мене такі дуже дратують, і що старшою я стаю, то більше зусиль іде на те, щоби не почати сварку або лекцію про особисті кордони та етикет.

Але погляньмо глибше: чому вони ставлять такі запитання? Що я відчуваю, коли чую це? Малоймовірно, що родичі, запитуючи про особисте, хочуть зробити мені боляче. Найімовірніше, це — вияв турботи та уваги з їхнього боку. Гаразд, чому тоді я так дратуюся? Бо відчуваю тиск, ніби не вкладаюся в умовний графік і через це розчаровую сім’ю.

Як можна відстояти свої кордони, поділитися тим, що відчуваєш і бути почутими? Тут на допомогу приходить техніка з книги Маршалла Розенберґа «Ненасильницьке спілкування». Сказати, що я бачу, що я через це відчуваю, які мої потреби з цим пов’язані та які прохання, що хочу висловити.

Ось приклад ймовірної відповіді: «Я ціную, що ти цікавишся моїм життям, і сприймаю це як вияв твоєї турботи. Але відчуваю, ніби розчарувала тебе, коли не можу відповісти те, на що ти від мене очікуєш. Через це відчуваю роздратування. А це не ті емоції, які б я хотіла мати в наших взаєминах. Тому домовмося: якщо в моєму особистому житті щось зміниться і я захочу цим поділитись — я скажу. А поки цього не сталося, не запитуй мене про це, будь ласка. Я завжди буду щаслива, якщо ти мене запитаєш про мою нещодавню подорож чи роботу, згода?»

Так, це звучить складно, і щоб навчитися м’яко говорити про власні кордони, потрібен час та практика. Наші близькі не завжди почують із першого разу, але воно того варте.

Ця сама техніка працює й у зворотний бік. Але виберіть влучний час для розмови з людиною. Комусь легше донести свою думку за сніданком, комусь — після келиха шампанського. Лише ви знаєте своїх близьких. Наприклад, вам треба переконати бабусю вакцинуватися:

«Бабусю, знаю, що ти відмовляєшся вакцинуватись. І розумію, чому, бо це складне рішення, від якого справді залежить твоє життя. Я тебе дуже люблю і відчуваю великий страх, бо можу тебе втратити через коронавірус. Поважаю твоє рішення, підтримаю тебе у будь-якому разі, завжди буду на твоєму боці. Але чи можемо ми з тобою просто обговорити, що тебе привело до рішення відмовитися від вакцинації? Може, я відповім на твої запитання й допоможу в чомусь розібратися? Але наголошую, що я прийму та підтримаю будь-яке твоє рішення, якщо ти мені його поясниш».

Це лише приклади і, сподіваюся, ви розумієте, що вони доречні далеко не для кожної родини. А втім, це допоможе зрозуміти вам принцип ненасильницького спілкування. Пам’ятайте: перед вами людина, яка має право на іншу точку зору.

А якщо все пішло не за планом і стався конфлікт?

Щойно ви зрозуміли, що в розмові забагато емоцій і це не входить у ваші плани — зробіть глибокий вдих і видих. Далі зважайте на ситуацію. Якщо вас переповнюють емоції, можна прямо про це сказати. Наприклад, так: «Я зараз дуже злюсь і можу наговорити зайвого, тому хочу закінчити розмову, поки не заспокоюся». Або: «Мені некомфортно, я хочу піти вмитися холодною водою, а коли заспокоюся — можемо повернутися до розмови».

Якщо ви розумієте, що ваш співрозмовник втрачає контроль над своїми емоціями: «Мені не подобається те, що зараз відбувається, тому зупинімося».

«Мені страшно та неприємно, будь ласка, зупинімося».

«Ми обоє зараз втрачаємо над собою контроль, зробімо паузу і спокійно поговоримо про це за годину (завтра, іншим разом)».

Якщо хтось щодо вас виявляє агресію — вийдіть, доки всі не заспокояться. Ви можете піти до іншої кімнати або на прогулянку. Це найкращий спосіб уникнути побутового насильства. Якщо переймаєтеся за власну безпеку — зверніться по допомогу до близьких чи поліції.

І пам’ятайте: всі родини, як і люди, різні. В одній суперечка буде частиною світської бесіди, в іншій — крапкою у спілкуванні. Тому фільтруйте поради, зважаючи на свою ситуацію.

Фото з відкритих джерел