24-річний Ярослав Малишко з Лановеччини отримав УБД ще строковиком. Від початку повномасштабного вторгнення чоловік воює на найгарячіших напрямках і навіть побував у полоні. Про це пише Голос Лановеччини.

Так уже з дитинства склалося, що ну не лежить душа хлопця до техніки. Тато механік, тож часом просив підмоги в сина. Але коли постав вибір після 9 класу, куди піти вчитися, то Ярослав заявив, що гайки крутити не буде. А мама Галина – фельдшер у селі, порадила: “То йди вчися їсти варити”. Він і пішов.

Ярослав Малишко із села Лопушне, що на Лановеччині, закінчив училище ресторанного сервісу в Тернополі, потім був бакалаврат у політехнічному.

На всі канікули хлопця брали на роботу в пекарню. Він тільки на практику прийшов, а його через тиждень у зміну поставили. Сам навіть торти пік. З третього курсу училища на себе заробляв. За професією Ярослав пекар кондитер. На технолога не довчився, взяв академвідпустку і пішов в армію восени 2021 року.

А в лютому 2022-го розпочалася повномасштабна війна. Свій день народження 1 березня хлопець зустрів в окопі на передових позиціях активного фронту.

Минулого року Ярослав підписав контракт. Донині служить у 23 бригаді НГУ “Хортиця”. Разом з ним – його ровесники і молодші за них. Є хлопці з Харківщини. Самі собі замовляють і купують необхідні речі. А перед виходом на “нуль”, як каже пані Галина Малишко, він завжди переводить їй кошти, якщо є на картці. А цього разу скинув і наступного дня просив повернути, бо треба купити тепловізор. Таким чином мама і дізналася про потребу бійців підрозділу сина. Ярослав і з дитинства такий скромний, життєві питання вирішував сам, не просив сторонньої допомоги. А за два роки листування з мамою була лише єдина відповідь: “В мене все добре”.

Наш молодий земляк і його побратими багато пройшли воєнних випробувань. Навіть жахіття полону. Це сталося в Енергодарі, коли росіяни захопили ЗАЕС, а їхня рота відбивала штурм окупантів. Була і позиція неподалік Бахмута.

Сьогодні хлопці продовжують захищати Україну. Перебувають на Запоріжжі, в районі населених пунктів Старомайорськ, Приютне. 

У вересні 2022 року Ярослав приїжджав у відпустку додому, то відвідав рідну школу. Був у відпустці на Різдво.

Читайте також: Медик-доброволець з Тернополя пів року рятував життя на звільненій Херсонщині (фото)

«Найперше хотів обійняти рідних і з’їсти шоколаду»: дружина – про звільненого з полону захисника з Тернопільщини

Фото Голос Лановеччини