Катерина Кутенська з самого дитинства створює незвичні скульптури та аксесуари зі зламаних та нікому непотрібних речей. Надихнув цьому заняттю дівчину рідний батько. Тепер дім мисткині - невеликий музей стімпанку. 

- Моє захоплення виникло у дитинстві. Ще тоді я любила дивитися, як батько збирає кораблі у пляшках. Деталь до деталі, так створювалося щось велике, неймовірне. Згодом почала пробувати сама. Однак у справу всього життя це перетворилося після випадку в університеті. Для одного іспиту потрібно було виготовити прикраси із декоративної глини. З першого разу у мене все вдалося. Проте значно більше сподобався сам процес. Робота заспокоювала, надихала.

Зі стилем визначилася швидко - стімпанк.

- Чому саме стімпанк?

- Я люблю наукову фантастику, змалечку захоплююся відповідною літературою, аксесуарами, а особливо - паровими двигунами. Я можу говорити про це годинами, щодня відкриваю для себе щось нове. Це - неймовірний світ, навіть ціла вселенна. 

- Що найскладніше в процесі створення таких конструкцій?

- Найважче - зібрати деталі й придумати, як їх закріпити. Річ у тім, що я не маю паяльної лампи, а всі елементи кріплю болтами, гайками, а інколи навіть суперклеєм. І це треба зробити добре, аби фігурка не розвалилася.

Однак, дуже важко скласти елементи. Декотрі деталі доводиться шукати місяцями і ще ж стільки придумувати їх фінальний образ. Буває, розкладу перед собою понад сотню деталей і дивлюся на них годинами. А є і таке, що за кілька секунд придумаю фігурку.

Значно простіше виготовляти прикраси. І то лише завдяки поєднанню шкіри та металу. В середньому на виготовлення однієї потрібно три-чотири години. А на скульптуру - дні, а то й місяці.

- Як рідні та близькі ставляться до такого незвичного хобі?

- Дуже позитивно. Вони приносять мені зламані механізми, батьки навіть допомагають у виготовленні деяких скульптур. До прикладу, моя мама допомагала шити аксесуари на весілля, а батько та ще на той момент наречений шукали всі деталі.

- У вас теж весілля було в стилі стімпанк?

- Звісно! У нас були тематичні капелюшки, корсети, плаття, стакани та оздоблення свічок для сімейного вогню, сумки й навіть прикраси.

Насправді, без підтримки рідних та друзів я б не змогла усе це оформити. Навіть із ними кропітка робота тривала понад пів року.

- Як на таке незвичне для Тернопільщини весілля реагували гості та перехожі?

- Ми вінчалися у Радехові, звідки чоловік родом. Для невеличкого містечка це був справжній фурор. Люди ставали, дивилися, фотографували, питалися. І головне - усім сподобалося!

Та й для Львова це було незвично. Там ми знайшли кафе у стилі стімпанк, вирішили зробити весільну фотосесію. Дуже пощастило, що власник - теж фанат цього стилю. Попри те, що вдень заклад зачинений, нам не тільки дозволили відзняти все задумане, а й пригостили смачною кавою.

Як бачимо, стімпанк об'єднує людей.

- Хотіла б, але поки, на жаль, не зустрічала таких фанатів стімпанку.

- Чому не створюєте масштабніші роботи, як от виставлені поблизу Ковчега та Подолян?

- Для створення таких об'ємних скульптур треба мати майстерню, ряд інструментів. Я знаю їх автора і дуже захоплююся його роботами. Можливо, з часом теж почну виготовляти великі скульптури. У мене навіть є кілька ідей, які я просто зобов'язана втілити в життя. 

Наразі я хочу завершити шахи. Поки маю лише частину фігур, а треба ще їх противників, власне саму шахівницю. 

- Не планували зробити виставку своїх робіт?

- Насправді, я про це ще не думала, але ідея гарна. Для початку треба створити більше скульптур, адже майже левова частка робіт - прикраси на замовлення.

Колись я презентувала власні картини. Мені подобається ділитися творчістю, розповідати людям про такий незвичний для них стімпанк. Найчастіше доводиться доказувати, що це не панк, не рок, ми - не металісти. Це зовсім інше, хоч і з металевою душею.

Фото авторки та Катерини Кутенської