Тернополяни можуть подивитися, як і чим колись писали (фото)
У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї презентували експозицію «Таємниці давнього письма». Експонуються чорнильниці, зошити, пера, стародруки, дошки, пісківниця та шкільні фото, яким близько ста років.
Журналістка «Терену» довідалась у старшого наукового співробітника відділу фондів Галини Васильцо цікаві факти про історію експонатів.
- Є чорнильниця квадратної форми, її вага 3 кілограми. Тобто вона була важкою, через це не падала і чорнило не виливалося. Ця чорнильниця належала відодому українському педагогу, художнику і майстру різьби по дереву Батюку Степану Яковичу з Чортківщини, - розповідає Галина Васильцо. - Чорнильниці виготовлялися з різних матеріалів та мали різні розміри і форми. Найпоширенішими матеріалами були камінь, фаянс, полімер, кераміка, метал. Найпопулярнішими були чорнильниці «невиливайко» та «непроливайко». Називаються вони так, бо в гирлі цієї чорнильниці є воронка, в яку заливалось чорнило, і, якщо перевернути чорнильницю, то наповнювач не виливається. Такі чорнильниці називалися ще «учнівськими», тому що колись їх ставили не на кожну парту, а через одну. Учням, за партою яких не було чорнильниці, доводилось десятки разів повертатися і брати чорнило у сусідів, щоб написати текст.
Також експонуються гусяче перо та два дерев’яних пера.
Серед експонатів є пісківниця. Що це за предмет? Чорнило потрібно було осушувати і це робили за допомогою пісківниці. Вона служила своєрідною промокаткою, бо в неї насипався осушений річковий пісок, яким потім посипали по тільки-що списаному паперу, таким чином чорнило осушувалося.
Експозиція містить грифельну дошку, яка виготовлена з чорного сланцю і обрамлена дерев’яною рамкою. На ній колись писали грифельним олівцем. Вона було зручна і поширена колись, бо олівець могли стерти і знову писати по ній.
Експонується преспапір, це прилад форми напівкруглого зразка з ручкою, а внизу до нього прикріплювався промокальний папір, також служив для висушування чорнила у зошитах.
На експозиції є учнівські зошити, написані чорним чорнилом. Найдавнішим є зошит учениці 6 класу з німецької мови Ядвіги Стейнерової. Перша вправа датується лютим 1896 року, а остання - червнем 1896 року. Тобто цей зошит має вже понад 100 років.
На фотографіях можемо побачити учениць 1937-1938 років.
Окрім виставки на першому поверсі музею, на третьому та четвертому поверхах можемо побачити експонати постійно діючих експозицій про історію української мови. Наприклад, можна побачити муляж друкарського верстата, який розробив і вдосконалив Роман Федорів. Колись книги видавалися від півроку до 2-3 років, щоб спростити цю справу, він розробив схему друкування двома чорнилами одразу. Також Федорів розробив алфавіт.
Експозиція у краєзнавчому музеї діятиме протягом місяця. Вона приурочена до Дня української писемності і мови.
Фото автора
