Ростислав Фук

«Вивозили людей під шквальними обстрілами»: тернопільський поліцейський - про службу в Лисичанську (фото, відео)

Поліцейський згадує, як люди об’єднувалися, аби вижити. Готували їжу на вогні просто неба, фільтрували воду через вату

З перших днів повномасштабного вторгнення тернопільський поліцейський Юрій Летняк несе службу на Луганщині. Він з колегами під шквальними обстрілами вивозив людей з Лисичанська, поліцейські допомагали вижити тим, хто залишився у вщент зруйнованому місті. Правоохоронці тримають оборону на блокпостах, відбивають атаки диверсійно-розвідувальних груп, повідомляють у відділі комунікації Національної поліції Тернопільської області.

Я мав досвід служби в Збройних силах України, тому у 2014 році, не вагаючись, вирішив захищати рідну землю. Друзі підказали, що створюється добровольчий батальйон - і я став одним із бійців роти поліції особливого призначення «Тернопіль», – каже Юрій.

Чоловік мав досвід служби в Збройних силах України, тому у 2014 році вирішив захищати рідну землю

Звістка про повномасштабне вторгнення росії в Україну застала поліцейського у Тернополі. Тоді частина роти патрульної служби поліції особливого призначення перебувала в Лисичанську. Тож лейтенант поліції разом із колегами вирушили до побратимів у зону бойових дій.

Наш приїзд став ще більшою мотивацією для хлопців, які перебували на лінії вогню. Говорили, що ми тут всі разом, тому гуртом і ворога швидше розіб’ємо, – розповідає чоловік.

Поліцейські забезпечували публічну безпеку в населених пунктах Луганщини, перевіряли, працювали над виявленням диверсійно-розвідувальних груп, а також несли службу на мобільних блокпостах.

Поліцейські забезпечували публічну безпеку в населених пунктах Луганщини

Водночас бійці роти патрульної поліції спільно з лисичанськими правоохоронцями вивозили людей у безпечні місця.

Ми спільно з місцевими поліцейськими здійснювали евакуацію цивільних. Були родини, котрі хотіли виїхати – місто на цей час на 90 відсотків було вже порожнє. Але були й ті, хто залишився. Люди переховувалися в підвалах, бомбосховищах. Світла, води вже не було, не було можливості купити ані продуктів, ані засобів гігієни, – ділиться спогадами Юрій Летняк.

Поліцейський згадує, що люди об’єднувалися, аби вижити. Готували їжу на вогні просто неба. Тож правоохоронці допомагали місцевим усім, чим могли, ділилися найнеобхіднішим: їжею та водою:

Недалеко від пункту нашої дислокації ми помітили людей, котрі варили їжу на вогні. Жінка, котра вийшла до нас і сказала, що вона - за старшу. Розповіла, що в підвальному приміщенні колишнього ресторану перебуває 40 людей. Серед них майже половина - діти. Люди розповідали, що воду вони беруть із опалювальної системи і фільтрують через вату. З цими людьми ми тримали постійний контакт, взяли, так би мовити, над ними шефство: забезпечували продуктами, питною водою тощо.

Нести службу і проводити евакуацію людей доводилося під шквальними обстрілами російських військових. Спогади про загиблих побратимів назавжди будуть відгукуватися гірким болем у серці бійців роти.

27 квітня ми перебували на одній позиції спільно з нацгвардійцями, а на сусідній - несли службу лише наші поліцейські. В обід почався артобстріл, який тривав майже годину. І раптом по радіостанції чуємо повідомлення про те, що на позиції, яку тримали наші бійці, – троє загиблих і один поранений. Вірити в це не хотілося. Але після звістки про загибель наших побратимів страху не було, була злість і бажання помститися.

Близькість до позицій ворога неодноразово закінчувалася боями. Юрій розповідає, що між їхніми та ворожими постами було приблизно 800 метрів:

Ми бачили практично все, що в них відбувалося, відповідно – вони теж. Однієї ночі в наш бік висунулася ворожа ДРГ. Зав’язався бій. Ми дали зрозуміти окупантам, що не відступимо, після отриманого прочухана просто втекли. Це наша боротьба за державу. І ми будемо боротися до перемоги, не віддамо жодного клаптика своєї землі.

Фото, відео Національної поліції Тернопільської області

 

Вибір читачів за тиждень

Відео