Кінець 17 і поч. 18ст. характеризується великим впливом релігійних осередків на тернопільських євреїв. В цей час тернопільський рабінат був підлеглий львівському (східної Галичини). В Тернополі (станом на 1994р) зберігалася лише одна Сефер-Тора, яка чудом врятована під час німецької окупації (1941-44рр). Це одна із сотень, які знаходилися у сорока тернопільських синагогах, молитовних будинках та інших святих місцях. Вона зберігається в тернопільському обласному краєзнавчому музеї.

До війни в Тернополі було багато молитовних будинків, які називали синагогами, клоузами, темплюмами та по іншому. Вони були організовані частково по принципу професій, тобто кожна професія мала свій молитовний дім чи приміщення, де повинно було збиратися не менше 10 дорослих чоловіків. Там проводили усі єврейські релігійні свята, суботні дні, які супроводжувалися співами кантурів, пише spogadproternopil.

Проте, в це релігійне життя поступово початав втручатися прогрес. Одним із просвітників був Йозеф Перль, який разом із своїми прихильниками розпочав впроваджувати освіту (не лише релігійну) серед єврейської молоді і дітей. Слід назвати таких великих прихильників та помічників Перля, як Нахман Крохмаль (автор величезних трактатів по релігію та прогрес), Шмуель Раппопорт. Із часом вони почали «наступати» на тих ортодоксів, які дотримувалися тільки релігій і були явними противниками будь якого прогресу.

Львівський рабінат, якому був підлеглий тернопільський рабин, піддав прокляттю Перля, Крохмаля, Раппопорта, його інших прихильників та усіх, хто мав із ними будь-який зв’язок. Але прогрес не вдалося зупинити і школа Перля, з часом, налічувала уже 650 учнів, які навчалися в семи класах. Там навчали не лише релігії, а й математики, природознавству, географії, ручній праці та ін.

Відбулися значні зміни в побутовому житті євреїв. З’явилися годинникарі, друкарі, а чисельність адвокатів та лікарів серед євреїв перевищувала 80% від чисельності мешканців міста. Найбільш поширеними професіями серед ремісників були столярі, теслярі, бляхарі, шевці, кравці та ін. Всі вони «клепали» біду. Була така єврейська пісенька «Кравець шиє цілий тиждень і заробляє бублика з диркою».

В цьому двоповерховому будиночку (Острозького,13) знаходилася єврейська божниця. На другому поверсі був балкон для жінок, а нижні поверх для чоловіків. Це єдиний вцілілий молитовний будинок із 41, які існували до війни у Тернополі.

Цитата із фільму «Дерех» / Режисер – Леон Кляйнберг, ведучий Самуїл Шуцман. Тернопіль, 1994р