Нині спілкуюся з солісткою тернопільського кавер-гурту «Джорджія» Юлією Майданюк про особливості створення композицій, їхнє осмислення та переживання, щирість виконання та інше.

Гурт існує вже близько двох років, крім Юлії у ньому беруть участь Богдан Мандебура, Олександр Заєць та Василь Хомик. «Джорджію» можна почути у різних закладах Тернополя, Хмельницького, Львова.

— Я б не назвала себе співачкою, радше людиною, котра любить музику. Співачка для мене це щось дуже попсове. Мені більше подобається визначення людини, котра творить. Бо, не зважаючи на те, що наш гурт виконує кавери, стараюсь переживати кожну композицію та вносити у неї щось своє — звучання, емоції, подачу, трактування змісту тексту.

20216349_1882836711980189_223576342_o

— З чого для тебе почалася музика?

— Мабуть, любов до неї передалася мені від тата. У нього співає вся родина. Пригадую, в дитинстві брала фен, ставала на ліжко, навпроти якого було дзеркало, дивилася на себе та уявляла, що ліжко то моя сцена, фен – мікрофон. Коли у п’ятому класі захотіла навчатися гри гітарі в музичній школі, мені сказали, що з моїми тендітними пальцями грати на ній буде важко та запропонували вчитися вокалу. Так усе й почалося. Моя викладачка всіляко сприяла тому, щоби я пробувала свої сили у різних конкурсах, і я активно брала в них участь. Відтак виступала на різних заходах в університеті. Одного разу для дня факультету (я вчуся на психолого-педагогічному) разом із Богданом Мандебурою, котрий грає на гітарі та вчиться на тому ж факультеті, підготували спільний виступ. Ми заспівали разом і це вийшло дуже гарно. Якось Богданові запропонували роботу музиканта, а він запропонував послухати ще й мене. Спершу ми виступали дуетом, а потім додався кахоніст Василь і бас-гітарист Саша, у такому складі виступаємо і нині.

20187223_1882836708646856_529073039_o

— Щодо назви. «Джорджія» як штат?

— Можна, як штат, як шрифт у «Ворді», а дехто каже: «Ви, напевне, грузини» (сміється – А, З.)

— А чому саме кавер-гурт?

— Моя думка така, і, певне, хлопці зі мною погодяться, що гурту важко одразу стати дуже популярним зі своїм репертуаром. Щоби таке сталося, те, що виконуєш, має бути або дуже крутим, або абсолютно новим. Тому ми вирішили: щоби про нас дізналися, щоби завоювати публіку, ми виконуватимемо кавери, а потім робитимемо авторський матеріал.

Нині наш репертуар дуже різноманітний – від попу до російського року. Справа в тому, що кожен учасник нашого гурту має свої вподобання. Наші погляди в дечому різняться кардинально. Приміром, я слухаю багато гуртів, але моя одвічна любов – це «Димна суміш» та «5'nizza». Виходить так, що, коли ми працюємо над композиціями, кожен радить щось своє, ці поради додаються, а на виході ми маємо наш особливий трек-лист, де кожен слухач знайде щось своє. У нас немає таких пісень, котрі нам не подобаються — у кожній є бодай маленька зернинка свого звучання.

20187169_1882833091980551_24262866_o

— У вас є свій стиль?

— Я б радше сказала, що в нас є своя манера подання. Для мене музика це, перш за все, творчість, самовираження. Ми не шукаємо в нашому занятті великої фінансової вигоди. Нам важливо дати людям емоцію. Я стараюсь переживати пісню. Починаючи з того, що намагаюся зрозуміти, що автор хотів донести, а потім пропускаю це крізь призму свого досвіду та світобачення. Головне для мене — щоби пісня звучала щиро. Я ж намагаюся знайти в кожній композиції те, що стосується мене. Це може бути класний ритм, басова партія, особлива манера подачі, якісь слова у тексті. Трапляється, пісня не подобається мені в тому варіанті, в якому її виконують артисти, а наше трактування мені до вподоби. Адже музика — дуже багате поле діяльності. Це стосується як інструментальної, так і вокальної частини.

Анна Золотнюк

Фото з архіву гурту «Джорджія»