/ /Оксана Іванців: «Жінки були записані як кухарки, а насправді були снайперками»

20 Листопада 2017, Понеділок


Фоторепортаж
У Тернополі дружині загиблого воїна АТО Володимира Єгоренка передали державну нагороду (фото)

Відео
У Тернополі підтримують обмеження швидкості (відео)

Вогонь і дим принесли не одну смерть

Виставка кераміки та живопису відбудеться у Тернополі

Кременчанин Андрій Пушкар здолав «Монстра»

Фоторепортаж Це цікаво
Тернополянин розповів про напругу в місцях зародження християнства (фото)

Тернополяни можуть навчити дітей добровільно залишати ґаджет у шухляді

На «Сонячному» – автомобільна крадіжка

Фоторепортаж Це цікаво
Унікальні артефакти, яким 6 тис років, знайшли археологи на території замку у Тернополі (фото)

Відео
Як завершився сезон для тернопільської «Ниви»?

Тернопільським водіям варто остерігатися нових штрафів

Фоторепортаж
У Тернополі відбулася унікальна подія (фото)

Подарунки від Миколая уже чекають на тернополян: огляд ринкових цін

Відомий тернопільський письменник розповів про жовто-блакитні барви

У сім`ї тернополян раптово помер п’ятимісячний син

Фоторепортаж
У замку на Тернопільщині показали розвиток Литви через колір та моду (фоторепортаж)

Незвичні тварини були помічені на передовій у зоні АТО (Агро-новини)

Фоторепортаж
Столітні оздоби тернопільських вікон (фоторепортаж)

Фотофакт
Завидних наречених серед кременецьких рятувальників поменшало (фото)

Фотофакт
На Тернопільщині отримали кошти для реконструкції очисних споруд, якої чекали 28 років (фото)

Фотофакт
Тернополяни «косять» під інвалідів (фотофакт)

Фотофакт
Тернополянам показали Шульцові образи (фотофакт)

Фоторепортаж
Особлива церква на Кременеччині приваблює парафіян і туристів (фото)

Відео Фотофакт
Як тернополянам у вечір неділі створюють настрій? (фото, відео)

У Тернополі вчора була стрілянина

Тернополянам на замітку: Щоб жити довго і щасливо, не треба дієт і спортзалу, радить 105-річний японський лікар

У Тернополі згорів чоловік

Відео
В день свого свята аграрії зробили подарунок селу поблизу Тернополя (відео)

Тернополянам на замітку: долар впав, а євро виріс

Оприлюднено прізвища 52-х українців, розстріляних на Тернопільщині (список)

Анонс
В Тернополі покажуть рідкісних котів

Фоторепортаж
Як виглядатиме альтернативна освіта показали тернополянам (фоторепортаж)

Скільки каструль борщу наварять тернополяни з новими пенсіями? (інфографіка)

Фоторепортаж
В Чорткові попрощались з більш як півсотнею невинно вбитих (фоторепортаж)

Це цікаво
20 листопада в історії Тернопільщини

Фотофакт
На Тернопільщині віднайшли дивні кола (фотофакт)

У Козові трапилася ДТП із трагічними наслідками (фото)

Цікава інформація для жителів Тернопілля

Це цікаво
На Тернопільщині живе чоловік, який брав участь у Другій світовій війні

19 Листопада 2017, Неділя


Погода
З Феодота-Студита стає холодно й сердито

Правда про День Гідності та Свободи від Тернопільського священика-місіонера

Фотофакт
Нарешті тернополяни з “Канади” дочекалися оновлення (фотофакт)

Хто паплюжить музей УПА на Шумщині? (фото)

Відео
Підсумковий випуск відеоновин у Тернополі за тиждень (відео)

Це цікаво
За опалення в жовтні тернополяни платитимуть більше

До річниці підрізаних надій

 Фермер створив танк, який рятуватиме бійців АТО (Агро-новини)

Відео
Чому так важко бути мужчиною, нарешті з’ясували чоловіки у Тернополі (фото, відео)

За фото молодшого брата 11-річний тернополянин отримає нагороду з Чехії

Тернополяни просять убезпечити автошлях

Відео
На тернополян очікує сюрприз (відео)

Фоторепортаж
Приглядаємося до колон: тернопільські капітелі (фоторепортаж)

Оксана Іванців: «Жінки були записані як кухарки, а насправді були снайперками»

Бережанка, Оксана Іванців є виконавчим продюсером документального фільму «Невидимий батальйон», розповіла про жіночий погляд на війну.

Коли на сході України почалася війна, боронити Батьківщину пішли не лише чоловіки. На захист стала і «слабка» половина людства. Це у мирний час і вдома жінка може прикидатися слабкою. На війні вона не ховається за спини чоловіків.

16 жовтня до Дня захисника України на телеканалі «1+1» відбудеться прем’єра документального фільму про участь українських жінок у війні на сході країни – «Невидимий батальйон». Виконавчий продюсер проекту Оксана Іванців розповіла журналістові «ВЗ», як проходили зйомки та чого очікувати глядачам від перегляду стрічки, пишуть на сайті wz.lviv.ua.

— Оксано, війна на сході Україні вже йде чотири роки. Чому ідея створення фільму прийшла тільки зараз?

— Ідея фільму належить Марії Берлінській. Вона – волонтерка, допомагає армії. Марія під час своїх поїздок на схід помітила, що багато жінок, які служать в АТО, були офіційно не оформлені. Вирішила з’ясувати, чим це обумовлено. Як наслідок, у січні 2016 року розпочалася кампанія «Невидимий батальйон», що складалася з соціологічного дослідження та фотовиставки. Завдяки цьому проекту ми виявили пласт проблем, які стосуються становища жінок в українській армії, починаючи із забезпечення одягом і закінчуючи тим, що жінок офіційно не оформлювали на бойових посадах. Вони могли бути записані в документах як кухарки, насправді – були снайперками. Уявіть, за старим законодавством, якщо жінку в армії поранили, то  цей випадок не оформляли як бойове поранення, а записували як… виробничу травму. Те, яка військова посада вказана в документах, впливає на розмір виплат, а після того, як жінка поверталась з війни, її не могли представити до нагород, адже офіційно була кухаркою. Таким чином, внесок жінок у боротьбу залишався невидимим. Звідси і виникла назва проекту.

Кампанія спричинила законодавчі зміни: наказом Міністерства оборони було розширено перелік посад для жінок солдатського, сержантського та старшинського складу на 63 позиції. Однак досі залишаються закритими для жінок ВДВ та більшість офіцерських посад.

— Фільми про війну складні для сприйняття. Розкажіть, що є доброго і позитивного у вашій стрічці?

— Мені згадується маленький син Андріани (одна з героїнь стрічки). У фільмі є такі кадри, де вона розмовляє зі своєю бабусею, яка була свідком Другої світової війни, її брат був у лавах УПА і загинув. Під час цієї розмови біля них бігав її маленький син Макар. Дивитеся на цю картину і розумієте, що всі у цій кімнаті, три покоління, вже пережили війну, і так хочеться, щоб на цьому все закінчилось, щоб їхній син і наші майбутні покоління жили в спокійній, мирній Україні… На нас лежить велика відповідальність, маємо укріпити наш оборонний сектор настільки, щоб ніколи і ніхто більше не зазіхав на цілісність нашої країни.

— У вашому фільмі шість героїнь. Ким вони були до війни і як змінилось їхнє життя після?

— Ми довго шукали дівчат, які погодились би стати частиною нашого фільму. Намагалися знайти з різними історіями, щоб у глядачів була повна картина того, які різні дівчата захищають нашу країну. Наші героїні безпосередньо брали участь у бойових операціях. Хочемо також показати проблему адаптації після війни. Три героїні ще продовжують свою службу в АТО.

Оксана Якубова до війни була головним економістом в Міністерстві фінансів України. Пішла на фронт 2014 року і була заступником командира по роботі з особовим складом. Прослуживши три роки, відчула, що у неї почався посттравматичний синдром. Зрозуміла, що з нею не все гаразд, у той момент, коли у неї зник інстинкт самозбереження. Під час зйомок проходила реабілітацію у Пущі-Водиці, а погодилась на зйомку, щоб показати суспільству весь спектр проблем, з яким стикається жінка після закінчення служби. В Україні вкрай мало фахівців, які можуть працювати з військовими, які пройшли гарячі точки. Уявіть, вона навіть не могла зайти в метро, бо боялася людних місць. Після проходження реабілітації Оксана повернулась на роботу у Міністерство фінансів.

Андріана Сусак служила в батальйоні «Айдар». Вона – одна з перших, хто поїхав в АТО, розповідала, як приїхали на війну в кросівках і футболках. Андріана брала участь в усіх ключових бойових операціях у Луганській області, також займалась координацією обміну полоненими. На війні завагітніла і була на позиціях до 4-го місяця. Жартує, що її синочок, якому півтора року, був на фронті довше, ніж деякі генерали. У фільмі Андріана вперше розповіла про пережите на війні, адже повернувшись, навіть не дозволяла собі про це думати, бо мала мету – народити здорового сина.

Дар’я Зубенко – ветеранка. На війні була парамедиком, хоча за освітою – соціолог, писала кандидатську роботу. Зараз знайшла себе в тому, що викладає курси надання домедичної допомоги у Національній поліції.

Олена Білозерська досі воює в українській армії. Займала різні позиції, починаючи від штурмовика, закінчуючи розвідницею, воює пліч-о-пліч зі своїм чоловіком. До війни була журналісткою.

Юлія Матвієнко – снайперка. З АТО її пов’язало волонтерство, але з часом вона зрозуміла, що більше користі принесе на військовій позиції. Знімальній групі розповіла, якої витримки навчилася за час служби, адже по дві, або й більше годин, лежала нерухомо за будь-якої погоди – заради одного пострілу. Для неї важлива позиція жінки в українській армії. Юлія переконана: якщо не говорити про цю проблему, то ні на які зміни очікувати не варто.

Юлія Паєвська (Тайра) у мирному житті була дизайнером і президентом клубу айкідо «Мутокукай-Україна», а на війні стала парамедиком (командир підрозділу «Янголи Тайри). Знімальна група була поруч з нею близько тижня і фіксувала її роботу на «Дорозі життя».

— Чому у вашого фільму кілька режисерів?

— Зазвичай про війну говорять і пишуть чоловіки. Ми хотіли, щоб «Невидимий батальйон» став типово жіночим поглядом на війну. Тому запросили трьох жінок режисерок – Ірину Цілик, Світлану Ліщинську та Аліну Горлову. За нашим задумом, кожна з режисерів обрала собі по дві героїні.

— Знімали в АТО?

— Зйомки фільму розпочалися у квітні 2017-го. Знімали і в Дніпрі, і в Києві, і в Запоріжжі, і у зоні проведення АТО. Деяких дівчат намагалися зняти в різних обставинах, коли вони проходять службу в АТО і коли вони приїжджають додому у відпустку, щоб зафіксувати зміну їхніх характерів. Кожна історія особлива, і переживати їх, розділяти той біль молодих дівчат було дуже складно. Важче було працювати з героїнями, які вже повернулися з війни. Я це пояснюю тим, що на фронті постійно відбуваються різні події і військовим немає часу відволікатись на душевні проблеми. А коли вони повертаються, з одного боку щасливі, що живі, а з іншого – з’являється простір для рефлексій та думок, які вони женуть від себе під час служби. У фільмі є момент, коли в однієї з героїнь, яка ще служить, загинув побратим, і вона розповідає, що навіть не може дозволити собі поплакати, просто не має часу. Весь біль чекає на неї, коли вона повернеться з війни.

— На які зміни очікуєте після виходу фільму?

— Прагнемо зробити так, щоб жінки мали доступ до усіх військових посад, військової кар’єри та можливість навчатися на всіх військових спеціальностях. Простіше кажучи, щоб армія формувалась за професійним принципом. На даний момент у Верховній Раді України розглядають законопроект 6109, який повинен трохи вирівняти ситуацію стосовно забезпечення рівного доступу жінок до військової служби. Наприклад, зараз в українському законодавстві є такий пункт, в якому вказано, що жінка може служити лише до 40 років, у той час як чоловік – до 60. Саме у цьому віці жінки вмотивовані, адже виростили дітей, налагодили справи вдома і відчувають у собі сили допомогти ще комусь. Закон, на жаль, такої можливості не дає.

Фото телеканалу «1+1»

441

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора