Одразу два фестивалі - «Капусняк-фест» та «Вареник-фест» у Збаразькому замку вдкрили на Тернопіллі новий туристичний сезон.

                    Вареники та капусняк – справа серйозна

Призамковий парк Збаразької твердині. У смугастих палатках поміж надутих гірок та інших дитячих атракціонів ховаються від дощу місцеві господині. Вони ліплять вареники та варять капусняк.

Одна із них, Леся Зарубинська із Романового Села каже, що знає принаймні, з десять рецептів цього варива, основним інгредієнтом якого є квашена капуста.

- Нічого тут складного немає. Головне, щоб була файна основа для бульйону. Тобто - м'ясо, сало або шкварки і навіть риба. Бо пісний капусняк - то не є капусняк. Я переважно беру квашену капусту, прямо із розсолом і додаю в бульйон. Дехто її промиває, щоб капусняк не був занадто кислим. Можна брати і свіжу капусту, але то вже інший самк.

- Що ж ще додаєте до майбутньої страви

- Зрозуміло, що картоплю, часом ще й рис, гречку, пшоно, перловку, як коли.

- А скільки зелені і спецій має бути у капусняку?

- Тут важливо не передати «куті меду», тобто не перестаратися, бо як забагато прянощів чи зелені, то все це переб’є смак квашеної капусти.

-  То як же ви готуєте капусняк?

- Дуже просто.  Спочатку потрібно приготувати бульйон. Відварюю до готовності м'ясо, витягую його з бульйону, щоб подрібнити і потім знову додати в страву. Тоді в бульйон додаю картоплю чи крупу, або все разом і варю до готовності.

- А коли ж капусту додавати?

- Якраз після цього, а тоді трішки треба поварити. Наприкінці додаю сіль і спеції. Ми нині приготували майже 100 літрів капусняку, думаю, що все піде, правда людей поки що небагато, бо то – Провідна неділя, та й дощ заважає, - каже пані Леся.   

Поруч ліпить вареники Теятна Леащишин із Чернихівців. Каже, що основний рецепт приготування смачних вареників – любов.

- Без любові ніц немає – ні дітей, ні вареників, сміється синьоока молодиця. - Як будете ліпити пироги від напасті, без настрою, то і вони вийдуть несмачними, глевкими.

- То які ж основні вимоги, крім, звичайно, любові, для того, щоб вареники були смачними?

- Перш за все, тісто на пироги має бути еластичним — щоб легко ліпилося, і водночас міцним — щоб вареники не розварювалися. Муку добре треба просіяти, щоб вона «дихала». Аби була м’якша, можна додати в тісто трішки олії. Обов’язково потрібно добре вимісити тісто, щонайменше 10 хвилин. Я все вимішене тісто обов’язково залишаю на десь півгодини, щоб «відпочило». Для цього збиваю тісто в кулю, накриваю рушником і залишаю в теплому місці. А вже коли приступаю до ліплення вареників, ще раз легенько вимішую тісто руками і – до роботи. До речі, не забувайте мати в запасі ще склянку-дві муки – то для того, щоб на стільницю посипати та для рук, щоб тісто не липло.  

- Мені ваші жіночки казали, що Ви, пані Тетяно, добре готуєте вареники на квасному молоці. Поділіться цим рецептом із читачами «ТЕРЕну».

- Прошу. Беру три склянки муки, одну склянки кефіру, пів чайної ложки солі, чверть чайної ложки соди. Знову ж таки, як я вже казала – просіюю муку, всипаю сіль і соду. У борошні роблю ямку і виливаю туди кефір. Всі це змішую ложкою. Потім мішаю то все

руками. При потребі досипаю по жменьці борошна, але тут важливо не перестаратися – тісто має бути м’яке й еластичне, та водночас не прилипати до рук. Накриваю рушником, залишаю тісто на півгодини, щоб «відпочило», і все, можна приступати до ліплення вареників.

                         «Замки та лицарі» Василя Бурми

Залишаю господинь, які своєю майстерністю гарантують їдло учасника «Капусняк-фесту» та «Вареник-фесту» і йдемо до відреставрованих двох залів Збаразького замку. Там відкривається персональна фотовиставка заслуженого журналіста України, відомого в Україні фотомайстра з Тернополя Василя Бурми «Замки та лицарі». В її експозиції 114 робіт. Усі ці світлини об’єднала історія, наша минувшина – замки та фортеці України. Зауважу, що мій колега побував у десятках замків, вивчив їхню історію в архівах, написав кілька книжок, з фотоапаратом відвідав понад тридцять країни світу.

Працівники Національного заповідника «Замки Тернопілля», звертаючись до гостей виставки та журналістів, наголосили на тому, що творча співпраця з Василем Бурмою існує вже давно.  Фотожурналіст у замкових залах неодноразово виставляв свої оригінальні роботи, які розкривають багатющу історико-архітектурну спадщину Тернопільщини та України. А старший науковий працівник заповідника Руслан Підставка висловив пропозицію, щоб у перспективі добре було б підготувати виставку Всиля Бурми на осевої його давніх, ще чорно-білих світлин про замки та інші фортифікаційні споруди Тернопільщини.

Сам же фотомитець розповів, що ідея варта реалізації, але кожен подібний проект потребує не тільки авторських зусиль, але й і певних матеріально-технічних, фінансових витрат, тому варто шукати й тих, хто міг би підтримати подібні задуми.  А щодо своєї персональної фотовиставки, то Василь Бурма сказав, що тут зроблено основний акцент на замки, які розташовані поза територією Тернопільщини. Правда, є кілька фото про Скалатський замок. Основна «родзинка» експозиції – присутність на фото  людських фігур – лицарів, «середньовічних пань», а ще – вдалі, часто поетичні авторські підписи до кожної фотографії. 

                             На сцені і поза нею

- Ну скільки вже можна чекати?!  Дощ закінчився, а ще не починають, - огрядна жінка у десятому ряду кіно-мистецького театру, розташованого біля стін Збаразького замку нервово оглядається навкруги. На сцені раз у раз роблять «прогонку» окремих номерів, вмикають фрагменти різних фонограм. Глядачі в очікуванні дійства, яке, призначене на 14 годині, видно з усього, затримується.

Поруч – в оточенні журналістів начальник відділу туризму облдержадміністрації Назар Явоський.

- Сьогодні ще й святкується День Збаража, - каже пан Назар. - . Фактично, святом «Мандруємо замками Тернопілля» ми відкриваємо на Тернопільщині туристичний сезон. Тут представляємо увесь наш туристичний потенціал, усі райони підготували стенди, експозиції, що розповідають про можливості розвитку туристичної сфери на місцях, нові туристичні маршрути. У цьому році ми запланували провести близько 40 туристичних фестивалів. Вже сьогодні три з них відбуваються у Бережанському та Збаразькому замках. Майже всі заплановані на цей рік туристичні імпрези матимуть свою особливість і не повторюватимуть одна одну. Переважно, вони відбуватимуться на територіях замків та фортець, яких у нас понад тридцять. Таким чином хочемо повніше показати туристичний потенціал нашого краю, привабити туристів до відвідин Тернопілля, - каже Назар Яворський.

- Йдуть, вже йдуть, - люди задирають голови вгору, де з узвишшя у костюмі та вишитій сорочці йде очільник області Степан Барна. Поруч - обласні та місцеві чиновники, деякі - із дружинами. На їхніх обличчях – неприродні штучно-втомливі посмішки, мовляв, йдемо бо так треба, хоча накручені льоки і густий макіяж деяких провінційних пань місцевих можновладців говорив про інше – хотіли, ну, дуже хотіли вони пройтися перед тією частиною забаразької громади, яка між Поминальною неділею на цвинтарних могилках вибрала забаву у древньому місті.

- Вмикайте, вмикайте, - постійна ведуча останніх років усіх свят у Збаражі гукає до режисерів, махаючи сценарієм. Ті вмикають марш. А потім – гімн і на сцену виходять керівники області, району, міста.

- На реконстуркцію замків у минулому році ми виділили понад 9 млн грн, значна частина з яких пішла на відновлення реконструкцію Збаразького замку. А нині вітаю усіх учасників свята і тих майже 300 збаражчан, які були мобілізовані в армію. Окрема подяка двадцятьом добровольцям, які пішли захищати Україну за контрактом. Ми всі повинні зрозуміти, що спокій, добробут нашої держави можливий за однієї обставини – коли є захисники своїх домівок, родин, рідного краю, - сказав зі сцени голова облдержадміністрації Степан Барна.

Після цього, згідно неписаних канонів, до глядачів звернулися голова обласної ради Віктор Овчарук, керівник райдержадміністрації та районної ради. Хоча, можна було б надати спочатку слово жінці – голові Збаразької райради Світлані Боднар, тим більше, у День Матерів, але де там, правила є правила.

На вітрі лопоче транспарант «Збаражу-800», нагадуючи, що місто п’ять років тому відзначало цю дату. На сцену тим часом запрошують учасників АТО. Їм керівник ОДА та голова облради

вручають відзнаки та посвідчення про участь в антитерористичній операції. Потім розпочинається концертна програма. Парить, видно знову буде дощ. Степан Барна різким рухом скидає піджак, вишиванка аж засвітилася і тут же, праворуч з’являється рука, яка з готовністю, поквапливо бере піджак шефа. Запитую Степана Барну, чи ще була якась сьогодні подія, що він майже на 50 хвилин запізнився на початок свята.

- Та ви що, пане Олеже! Я не запізнився, я тут давно. Просто чекав коли перейде дощ, - усміхається пан Степан. Звертаю увагу на його гарну вишиту сорочку. Каже, що це – борщівська вишиванка, на сьогоднішнє свято її одягнув вперше, а всього, десь має біля десяти вишитих сорочок. Розмову перебиває спів районного хору на сцені. Двадцять у вишитих одностроях різновікових жінок, звезених із Збаражчини та 17 засмаглих не на морі чоловіків у не борщівських вишиванках почали співати про Україну.

Десь там, біля головного входу у замок вже тренуються лицарі, риплять пружини батутів та поскрипують колеса дитячих веломобілів, вже чути холості вистріли у мобільних тирах, дзенькіт порожніх пляшок від пива і не тільки, знайомий запах капусняку, вареників із шкварками змішується із ароматом традиційної страви всіх свят Збаразького замку – недешевим шашликом. Туристичний сезон-2016 на Тернопіллі – відкрився...

   Олег СНІТОВСЬКИЙ

Фото автора