Тернопільський «Крок» – видавництво, котре продукує  найбільше перекладної поезії в Україні. Про перекладну серію (ту, з кольоровою крапочкою на корінці палітурки) на зустрічі у книгарні «Є» розповів автор її ідеї та очільник «Кроку» Юрій Завадський. Модерував захід Юрій Матевощук. 

За сім років у серії вийшло 35 книжок авторів із 16 країн: Швеції, Нової Зеландії, Каталонії, Фінляндії, Польщі, Ісландії, Німеччини, Грузії, Данії, Литви, Латвії, Норвегії, Шотландії, Словаччини, Македонії, Росії та інших.

– Пам’ятаю, як у десятому класі, сидячи в бібліотеці, я гортав «Малую літературную енциклапедію» – у мене був великий голод до поезії, особливо сучасної, котрої в радянські часи знайти було важко. Мені хотілося чогось свіжого, екзотичного, живого, прагнулося спілкуватись із іноземними авторами. Пізніше в занурення у літературний процес інших країн допоміг Інтернет. Знаковим став випадок. Якось показував донці мультик про Безтолкового вомбата за мотивами романів австралійки Рут Парк, я собі подумав: «Класна країна, Австралія, цікаво, що там робиться з поезією». У той же вечір почав ритись в Інтернеті. На превеликий жаль, у серії перекладної літератури австралійців ми так і не видали, але поза серією вийшла книжечка моїх адаптацій Леса Вікса «Тіні читання». Від неї я відштовхнувся і почав читати поезію Нової Зеландії. Паралельно з тим Лев Грицюк запропонував мені переклад шведа Раґнара Стрьомберґа «Жовтоока». Ця книжка стала початком нашої серії. 

DSC_7249

Відтак Юрій Завадський копирсався в новозеландській поезії і натрапив на Селіну Тусіталу Марш. Її збірка називалась Tusitala, однойменна її прибраному імені, що означає Оповідачка. Переклала поезії Ганна Яновська. Кожна книжка відкриває окремі всесвіти – приватних і всезагальних географій, міфологій та культур. Це мандрівки у часі й просторі. Приміром, із новозеландського письма можна потрапити в ісландське. Воно представлене збірками Eміля Хьорвара Петерсена «Лисиця» та Крістіана Ґуттесена «Ложки-виделки», обидві в перекладах Ганни Яновської. Цікаво, що в Ісландії, чиє населення становить 320 тисяч осіб, Петерсен продав 60 тисяч примірників своєї фентезійної трилогії. Тобто, її прочитав чи принаймні купив кожен третій. Юрій Завадський підрахував, що якби українці так читали, то тираж книжки мав би сягати 12 мільйонів примірників, наразі ж продаж п’яти тисяч уже робить видання топовим.

– Занурившись у перекладацтво, я зрозумів, що в Україні ще багато чого немає. Хочеться, аби було більше. Аби українська книжка була джерелом інформації чи натхнення для інших народів, приміром, аби кримські татари читали не російські переклади, а українські. І хочеться, аби українська книжка була доступна та відкривала світ, – провадить мову далі Юрій Завадський.

Принципова риса серії – свіжість перекладу та ідеологічна незаангажованість. Безперечно, всі вони несуть відбиток перекладача. Тому від минулого року на обкладинці книжки розміщене не тільки ім’я автора, а й перекладача. Адже читач  взаємодіє з текстом через тлумача, який зробив усе, аби книжка заговорила українською та перейшла в наш контекст, ставши частиною нашої культури.

DSC_7239

DSC_7209

Пошук перекладачів буває важким завданням і справа не тільки в екзотичності мови, а й в тому, що перекладач має знати контекст і культуру народу автора. Так, як це у випадку корпусу новозеландських авторів, приміром, котрі використовують велику кількість відсилань до традиційної міфології та мішанки діалектів. Іноді перекладачі працюють з підрядниками. Приміром, на цьогорічному «Мистецькому фестивалі «Ї» видавництво представило «Шизовірші» одного зі знакових грузинських поетів Паати Шамуґія. Робота над ними відбувалась у чотири руки – Тамта Ґуґушвілі здійснювала переклад із грузинської на українською, а Юрій Завадський адаптував тексти поетично. До речі, це не єдина цьогорічна книжка, яку переклав пан Юрій, він також працював над збіркою «Світ належав мені» знаного польського літератора Романа Хонета.

– Я перекладав цю збірку двічі. Прочитавши свій перший переклад зрозумів, що опустив щось. Роман Хонет – суперскладний поет – саме таких я люблю та поважаю. Напрямок, у якому він працює, називають новим екзистенціалізмом або як «обізвав» це один польський критик, напрям осмілілої уяви, – провадить мову Юрій Завадський.  

DSC_7184

Серед віхових перекладів серії – з каталонської. Переклади з цієї мови здійснювались лише у 20-30 роках минулого століття, потім просто не було відповідних фахівців. «Фосфоресцентні канарки» Енріка Казасеса заспівали українською у серії «Кроку» через Андрія Антоновського й американсько-каталонську перекладачку Каталіну Джірону, редагував тексти  Юрій Завадський.

Особливість перекладної серії в тому, що всі її автори – наші сучасники, а її книжки – не просто видавнича продукція. «Крок» робить все, аби ці письменники потрапили на літературні фестивалі в Україні, де їхню поезію можна було б почути мовою оригіналу. Зокрема, «Крок» роки поспіль додає іншомовних віршів у «Мистецький фестиваль «Ї» та Форум видавців, що у Львові.

DSC_7237

Анна Золотнюк

Фото авторки