Унікальні ялинкові прикраси-обереги виготовляє Дарина Урбанська з Копичинців, пише Сільський Господар.

Перше, чим я захопилася ще в дитинстві, – було вишивання, – розповідає Дарина. – Це улюблене ремесло моєї мами. А ще вона дуже вміла в’язальниця. Нам із сестрою дуже пощастило, адже мама постійно в’язала для нас оригінальний одяг. Наші улюблені вишиванки також створені маминими руками. Власне, від матері й передалося мені захоплення творчістю – спочатку вишиванням, а згодом – декорацією виробів. 

Особливо Дарині до вподоби створювати святковий декор для своєї оселі. Перші такі спроби були пов’язані з декоруванням різдвяних свічок і підсвічників. Потім почала прикрашати посуд для свяченої води. Є у колекції майстрині різдвяні та великодні віночки та декоровані пасхальні кошики. 

Люблю творити красу, а найбільше нею ділитися, – зізнається Дарина. – Багато виробів я подарувала своїм родичам і друзям. Коли бачу їхні радісні та захопливі погляди, моє бажання займатися творчістю щоразу подвоюється. Особливо напередодні різдвяно-новорічних свят. Так позаторік у моїй творчій скарбничці з’явилися вишиті новорічні кульки.

Особливо Дарині до вподоби створювати святковий декор для своєї оселі

Дарина розповідає, що цю ідею їй запропонувала мама – Оксана Винницька. Щоби встигнути до Різдва, жінки беруться за справу ще в жовтні. Спочатку купують пінопластові кулі діаметром вісім сантиметрів, полотно і нитки. Відтак вибирають візерунки. Перевагу надають традиційним українським орнаментам. Прагнуть, щоб це були не просто прикраси, а майстерно вишиті обереги, в яких закодовані символи щастя і доброї долі. Також «малюють» голкою ангеликів. Цього року створили серію патріотичних кульок у синьо-жовтих тонах і вишитим тризубом.  

На виготовлення однієї кулі приблизно йде три години, – каже Дарина. – Усе залежить від складності малюнка. Спочатку робимо заготовки на полотні. До речі, вишиваємо обидві сторони виробу. Потім вишивку накладаємо на кульку, а відтак виріб декоруємо стрічками, блискітками чи мереживом.  

Дарина переконує, що зробити таку вишиту кулю може кожен, хто вміє тримати голку й нитку в руках. А спробувавши раз, захочеться повторити знову і знову.

Свої кулі ми виготовляємо з мамою переважно ввечері, після того, як вкладу спати своїх дітей, – розповідає Дарина. – Степанко і Лук’янчик ще зовсім маленькі – три і два роки, тож вдень усю увагу приділяю дітям, а ввечері беремося з мамою за вишиття. Цей процес настільки затягує, що за роботою і душевними розмовами не помічаємо, як на годиннику вже третя ночі. Та, як не дивно, спати зовсім не хочеться. Можливо тому, що ми творимо кулі в очікуванні різдвяного дива. У ті моменти переживаємо особливе піднесення. Бо ж зазвичай усі вироби ми роздаровуємо рідним і друзям. Кілька таких наборів уже поїхали до Польщі. Щоправда, аби прикрасити свою новорічну ялинку, куль нам не лишається – вже всі замовлені на подарунки. Але в цьому і полягає зміст нашої праці – творити красу і обдаровувати нею ближніх.

Дарина переконує, що зробити таку вишиту кулю може кожен, хто вміє тримати голку й нитку в руках

Читайте також: 

У Тернополі виховательки вишили близько сотні прикрас на ялинку.

Авторка: Марія Безкоровайна

Фото: Сільський Господар