Тернополянину Олександру Орляку, який загинув в АТО, зробили «пам’ятник» у книзі матері
Відкрити і побачити на власні очі пам’ятник загиблому герою АТО з Тернополя Олександру Орляку можуть читачі на сторінках книги матері хлопця Лесі Орляк «Ти зробив усе, що міг». Сімейні спогади з життя родини під час війни презентували в Тернопільській обласній філармонії 2 листопада.
- Уявіть картину: Звичайна українська сім’я в очікуванні Великодня, - розповідає Леся Орляк. - Дорослі сини допомагають із передсвятковими клопотами, батьки радіють. Цю сімейну ідилію перериває телефонний дзвінок з повідомленням про мобілізацію Сашка. Мобілізація - отже війна. Але ні, війна лише на екрані телевізора і у книжках. У країні її не оголосили. Так думала я. А Сашко відреагував по-іншому: «Я повинен. Я військовозобов’язаний».
Олександр Орляк народився 6 вересня 1990 року у Тернополі. З дитинства цікавився історією, любив розповіді про боротьбу українського народу за волю. Не любив гучних гасел. Навчався у 5-ій школі, а згjдом вивчав основи кулінарії у кооперативному коледжі. У серпні 2014року відправився у зону АТО під час 3-ої хвилі мобілізації. Був командиром гармати 128-ої військо-піхотної бригади. 6 лютого 2015 року внаслідок мінометного обстрілу поблизу Дебальцево Олександр загинув.
- Коли отримала страшну звітску, то перед очима промайнуло видіння, - згадує мати Олександра. – Ніби на моїх долонях була досі повна земна куля, а тепер половина її відкололась і випала з моїх рук. 9-річна учениця із Запоріжжя Валерія тоді прислала малюнок Сашку із розколотою кулею на долонях. Дівчина не знала нашої сім’ї і не чула моєї історії. Не знаю, як їй вдалось так точно передала мої відчуття. Цей малюнок ілюструє той момент сьогодні для вас.
- Я познайомилась із Сашком, коли вперше приїхала на Схід із волонтерською допомогою, - каже волонтерка Тернопільського логістичного центру допомоги бійцям АТО Христина Феціца. – Він зустрічав нас із щирою усмішкою на обличчі у шапці-вушанці. Із мамою Сашка познайомилась, коли купляти тепловізор для 128-ої бригади. Уже після загибелі Сашка. Низький уклін Лесі Орляк за сина, і усім матерям, які виховали героїв. Передмову до книги писав брат Олександра Андрій. Він називає книгу «пам’ятником на поличці» для Сашка.
- Наш вогонь віри не погас, бо не було би книги, не було б презентації і виступів, - розповідає Андрій Орляк. – Сім’я, зображена у книзі «Ти зробив усе, що міг», - є в кожного із нас. Потрібно робити так, аби в цій сім’ї, якщо доведеться, було кому і для кого зводити подібні пам’ятники.
Фото автора та з відкритих джерел