12 стільців тернопільського супермаркету

28 жовтня ввечері до чергової частини Тернопільського райвідділу міліції зателефонував невідомий чоловік. Він повідомив, що на його очах з покинутого приміщення супермаркету «Київ», що на вулиці Симоненка, 13, якісь люди виносять меблі.

Їхній зовнішній вигляд зовсім не в’язався з уявленнями перехожого про бізнесменів, що могли б мати відношення до магазину, тому чоловік і забив на сполох.

Правоохоронці одразу сконтактували із власниками. Виявилось, що наразі будівлю використовують лише як склад – там вже давно зберігають різноманітні речі. Саме звідти безхатьки і викрали дерев’яний стіл і 12 барних стільців.

Питання, навіщо особам без постійного місця проживання такий цікавий набір меблів, виглядає дещо риторичним, проте проблему, яка вже багато років турбує масу тернополян, воно таки знову актуалізувало.

Ситуація з супермаркетами «Київ» у Тернополі не нова. Вона вже навіть пліснявою потроху вкривається, адже магазини давно не функціонують, власники (іноземні громадяни) жодного діла до них не мають: законсервували приміщення і чекають, мабуть, більш сприятливих умов для відродження бізнесу. А от у тернополян, що живуть поряд із покинутими будівлями, є клопоти, бо стіни і закутки колишніх магазинів випадкові прохожі використовують як туалет. Але це ще не найбільша біда. Гірше, що у занедбаних приміщеннях постійно ночують волоцюги. За словами мешканців, бездомні ведуть аморальний спосіб життя, випивають і «розносять антисанітарію».

Люди невдоволені подібним сусідством і постійно звертаються в різноманітні служби, аби хоч якось вирішити проблему. Працівники ЖЕКів відхрещуються від напасті, мотивуючи це тим, що занедбані площі їм не належать. Міліція час від часу ганяє безхатьків з насиджених місць, але згодом вони повертаються на «позиції» знову.

Скоро зима. Холод зажене бездомних назад у їхні щілини. Вони і грітись дровами будуть, ще, не дай Боже, пожежу спровокують.

Владі міста варто звернути увагу на ситуацію. Для того, щоб вирішити проблему, про неї потрібно говорити. Бо вона не розтане, як дим, якщо на неї постійно закривати очі.

Тамара КОБЛИК

Фото автора