17 липня в історії Тернопільщини

Цього дня народилися:

єврейський письменник, лауреат Нобелівської премії Шмуель Йосеф Агнон (справжнє – Чачкес; 1888 р., м. Бучач – 17. 02. 1970 р., м. Ґдера, Ізраїль);

громадський діяч, інженер Павло Борушенко (1902 р., с. Бариш, нині Бучацького району – 14. 12. 1980 р., м. Курітіба, Бразилія);

вчена в галузі україно­знавства, доктор історичних наук, професор Оксана Гомотюк (1968 р. н., смт. Гусятин);

громадський діяч, педагог Прокіп-Петро Ґайовський (1892 р., с. Озеряни, нині Борщівського району – 21. 11. 1974 р., Канада);

польська художниця, сценограф Тереза Дароха-Клехта(1939 р., м. Чортків – 08. 02. 2008 р., Польща);

вчений-економіст, педагог, доктор економічних наук, професор, заслужений працівник освіти України Григорій Журавель (1949 р., с. Новосілка Підволочиського району);

свя­щеник, літератор, перекладач Тарас Коковський (1956 р. н., м. Зборів);

художник, музикант, самоді­яльний актор Євген Копач (1937 р., с. Великий Глибочок, нині Тернопільського району – 04. 04. 2005 р., там са­мо);

науковець, кандидат економічних наук Іван Костецький (1941 р. н., с. Ілавче, нині Теребовлянського району);

полковник Ярослав Красник (1958 р. н., с. Мартинівка Бучацького району);

публіцист, поет, культурно-громадський діяч Василь Криса (1904 р., с. Купчинці, нині Козівського району – 26. 08. 1969 р., м. Відень, Австрія);

тернопільський журналіст, літератор Зенон Михлик (1949 р. н., м. Ходорів Львівської області);

тернопільський педагог, громадський діяч Олександр Остапчук (1958 р., с. Рисвянка Рівненського району Рівненської області);

фольклорист, пе­дагог Марія Прончук (1932 р., с. Бережанка, нині Лановецького району);

громадсько-політичний діяч, доктор права Франц Свістель (1887 р., м. Бучач – 04. 07. 1966 р., м. Сірак’юс, США);

учасник національно-визволь­них змагань, командир роя «Лемківські потоки» Михайло Сивак (1911 р., с. Ласківці, нині Теребовлянського району – 24. 01. 1946 р., с. Завадка Морохівська, нині Сяноцького повіту, Польща);

вчений у галузі економіки, педагог, кандидат економічних наук Анатолій Тибінь (1955 р., смт Козова);

тернопільський філолог-полоніст, педагог Наталія Ткачова(1956 р., м. Стрий Львівської області);

директор КП «Підприємство матеріально-технічного забезпечення» Олег Фляк (1968 р.н.);

тернопільський спортсмен, футбольний суддя Олександр Циганков (1962 р., смт Липовець Вінницької області).

Цей день в історії Тернопілля:

1410 р. – перші письмові згадки про с. Золотники та с. Зубів на Теребовлянщині.

(15–17 липня) 1651 р. – командуючий коронованими військами польський магнат Микола Потоцький після Берестецької битви перебував на нараді в короля Яна ІІ Казимира в маєтку біля с. Орля (нині с. Вірлів Зборів. району).

Відступаючи під натиском переважаючих сил противника, УГА й керівництво ЗУНР 16–17 липня 1919 р. перейшли Збруч на схід і вступили у Велику Україну. Втративши свою територію, ЗУНР як держава перестала існувати, хоч її уряд до березня 1923 р. продовжував діяти в еміґрації (у Відні). Зокрема, вранці 17 липня 1919 р. жителі Ланівців Борщівського району були свідками відходу УГА за р. Збруч, а в селі Боднарівка Гусятинського району переправився через р. Збруч на територію УНР 1-й корпус УГА. Цього ж дня у Кам’янці-Подільському Кабінет міністрів УНР ухвалив рішення про надання допомоги біженцям з Галичини.

16–17 липня 1944 р. відбувся бій між боївкою УПА, що діяла поблизу с. Горошова, нині Борщівського району і загоном НКДБ. Загинули 33 повстанці (14 – із Горошови), 19 узято в полон і ув’язнено у чернівецькій тюрмі (11 – горошівчан). Восьмеро з них розстріляно; М. Боднарчука, І. Антонійчука й А. Лопатнюка засуджено на 20 років сталінських концтаборів.

1945 р. – Самооборонний Кущовий Відділ знищив в с. Сапогів, нині Борщівського району молочарню і сільраду.

1947 р. – внаслідок зіткнення вояків УПА з МВС біля села Коржова Монастириського району знищені 4 військовослужбовці.

1988 р. – в Зарваниці єпископ Павло Василик із кількома священиками зі своєї підпільної семінарії провели богослужіння, на якому були присутні кілька тисяч греко-католицьких вірних. Натхнені цим богослужінням греко-католики почали спроби проводити і в своїх селах недільні відправи, але влада і спецслужби не допустили цього.

2003 р. – Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 438-р «Про виключення із складу Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника споруд Почаївської Свято-Успенської лаври».

В Україні сьогодні своє професійне свято відзначають працівники металургійної та гірничодобувної промисловості.

День металурга відзначається щорічно в третю неділю липня.

В будь-якій країні металургія є однією з найважливіших галузей економіки та промисловості. Це не тільки сфера виробництв металу та металевих виробів, а й область науки, що вивчає процеси виготовлення металів із руд. Також люди, які святкують це свято, займаються вивченням хімічних складів металів, їх структури і властивостей. Завдяки їхнім знанням ми сьогодні можемо виготовляти металеві вироби різних форм і розмірів. Сьогодні без роботи металургів неможлива важка, легка й навіть харчова промисловість. Метал давно став основою життя людини. Тому День металурга — це привід подякувати мужнім представникам цієї професії, починаючи від сталеварів і закінчуючи начальниками цехів.

Іменини сьогодні святкують Андрій, Богдан, Єфим (Юхим), Марфа (Марта), Федір, Федот.