19 років поневірянь Конституції

Леонід Кучма, за прикладом багатьох пострадянських керівників, мав намір затвердити свій проект на референдумі 25 серпня 1996 року. Аби уникнути цього сценарію, абсолютно різношерста Рада зуміла за майже добу безперервного засідання ухвалити Конституцію, яка запровадила компромісну президентсько-парламентську модель.

За 19 років існування Конституції України кожен президент намагався правити її під себе у протистоянні з парламентом, а найвинахідливішим у цій справі виявився Віктор Янукович.

Основний Закон завжди був недостатньо зручний для керівників держави, а тому вони усіляко намагалися переписати його, щоб змінити баланс влади в країні.

У тривалих суперечках Основний Закон вдалося ухвалити за президентства Леоніда Кучми в легендарну "конституційну ніч" 28 червня 1996 року.

Десять років Україна прожила в президентсько-парламентській республіці, потім, з 2006 до 2010, - у парламентсько-президентській, а після цього - знову відбулося чотирирічне повернення до президентської моделі.

Після Євромайдану парламент знову отримав більше повноважень, а вже цієї осені Основний Закон можуть суттєво перекроїти.

Важконароджена

Ухвалена 28 червня 1996 року Конституція була важким компромісом парламенту та президента.

Після тривалих дебатів і суперечок президент пропонував країні свій варіант устрою з надзвичайною концентрацією повноважень у голови держави.

Парламент не погоджувався на такий варіант, тож Леонід Кучма, за прикладом багатьох пострадянських керівників, мав намір затвердити свій проект на референдумі 25 серпня 1996 року. Аби уникнути цього сценарію, абсолютно різношерста Рада зуміла за майже добу безперервного засідання ухвалити Конституцію, яка запровадила компромісну президентсько-парламентську модель.

Леонід Кучма був змушений погодитись на такий варіант, хоча вже за три роки пішов у наступ на основний закон.

Референдум 2000

Після обрання на другий термін Леонід Кучма вирішив посилити свої позиції і надкусити повноваження бунтівної Верховної Ради.

У 2000 році він провів референдум "за народною ініціативою", на якому просив людей підтримати надання йому додаткового права розпускати Раду, зняти недоторканність з депутатів, зменшити їхню кількість до 300 і запровадити дві палати Верховної Ради.

Усі пропозиції отримали понад 80% голосів, а явка подекуди складала за 100%. Парламент відмовився ухвалювати такі зміни, тож президент збирався впровадити ці норми у Конституцію напряму.

Тоді цьому сценарію завадив Конституційний суд першого скликання, який чітко сказав, що без рішення парламенту жодних змін в Конституцію бути не може.

Реформа 2004 року

Наближались президентські вибори 2004 року, і актуалізувалася проблема закінчення дозволеного Конституцією другого строку повноважень Леоніда Кучми.

Паралельно були запущені два процеси – пан Кучма зумів отримати в КС рішення, що перший його строк не рахується, тож він може балотуватись знову. Проте після жорсткої критики опозиції та міжнародних інституцій цей сценарій не був застосований.

Паралельно розробили нові зміни до Конституції, які б дозволили суттєво розширити повноваження прем’єр-міністра і переформатувати парламент.

Опозиція звинувачувала Кучму, що він хоче перекинути всі повноваження на себе, пересівши у крісло прем’єра.

Тоді найрейтинговішим кандидатом у президенти був опозиціонер Віктор Ющенко, тож опозиція заявляла, що реформа покликана не дати повноважень новому майбутньому президенту.

Навесні 2003 року пропрезидентська більшість спробувала ухвалити ці зміни, але тоді не вистачило всього кількох голосів.

Кандидатом на виборах від влади став Віктор Янукович, а від опозиції - Віктор Ющенко.

Вибори закінчились "Помаранчевою революцією" і компромісним ухваленням змін до Конституції, які запроваджували парламентсько-президентську модель, передавши частину повноважень від голови держави до Ради.

Протистояння гілок влади

Ця модель почала діяти з 2006 року, і наступні чотири роки пройшли під знаком протистояння президентської та урядово-парламентської вертикалей.

Спочатку було протистояння Віктора Ющенка з прем’єром Віктором Януковичем, яке завершилось дочасними виборами Ради 2007 року.

Потім історія повторилася з обранням прем’єром Юлії Тимошенко.

Президент Віктор Ющенко створював Конституційну комісію і намагався провести свої конституційні зміни, але з цього нічого не вийшло.

Винахід Януковича

Після обрання президентом у 2010 році Віктор Янукович обдумував різні варіанти повернути собі більших повноважень.

Спочатку була спроба ухвалити закон про референдум, на який можна було виносити питання про скасування змін до Конституції.

Проте від цієї ідеї відмовились.

Натомість президент застосував механізм, на який не наважився в 2006 році Віктор Ющенко – оскаржити реформу в Конституційному суді.

У жовтні 2010 року Конституційний суд скасував реформу 2004 року і своїм рішенням повернув дію старого Основного закону.

Фактично, пан Янукович набув ширших повноважень і перебрав повний контроль над виконавчою владою.

Через такий крок парламентські вибори мали відбутися вже у 2011 році, тож підконтрольна президенту коаліція внесла дрібні зміни у Конституцію, аби перенести їх на 2012 рік. На той час Юлія Тимошенко вже була засуджена і не змогла взяти участі в виборах.

Повернення парламентсько-президентської республіки

Повернення до парламентсько-президентської моделі сталося наприкінці лютого 2014 року паралельно з відстороненням від влади Віктора Януковича.

Верховна Рада ухвалила закон, яким визнала, що рішення КС 2010 року було незаконне, тож країна знову почала жити за Конституцією у редакції 2004 року, за якою частину повноважень президента у впливі на виконавчу владу знову передали Верховній Раді.

Вже восени Конституцію України знову можуть поправити.

Конституційна комісія, ініційована президентом Петром Порошенком, розробила проект змін щодо децентралізації влади.

Вертикаль адміністрацій президента у регіонах можуть скасувати, замість них планують призначати префектів з контрольними функціями. Села, селища та міста об’єднуються в громади, яким передаються широкі фінансові та управлінські повноваження. Нинішні райони будуть скасовані і об’єднані – замість 15-20 районів на область їх стане по 4-7. Виконавча влада в областях і нових укрупнених районах належатиме не вертикалі державних адміністрацій, а виконавчим комітетам рад.

Утім, практика 19 років існування Конституції показує, що провести зміни через парламент завжди було дуже складно, тож знайти 300 голосів може бути складно і зараз.

Джерело: bbc.com