А тернопільські діти таки читають!

Для більшості людей похід в бібліотеку сьогодні – свого роду екзотика, адже майже вся література є у вільному доступі у мережі Інтернет, та й в сучасному ритмі життя не завжди знаходиться час для читання. А що вже говорити про дітей, масово заклопотаних комп’ютерними іграми та соціальними мережами! Проте відвідини однієї з тернопільських бібліотек для дітей довели, що це не зовсім так.

Дитяча бібліотека № 5 на вулиці Стуса, 4 у Тернополі обслуговує найближчі навчальні заклади і має у своєму фонді близько 33 тисяч дитячих книг різних жанрів. Тут «свою» книгу зможе знайти навіть найвибагливіший читач, за необхідності йому завжди раді допомогти бібліотекар Ірина Богуцька і завідуюча бібліотекою Любов Водарська.

У бібліотеці регулярно проводять різні освітньо-культурні заходи, які зазвичай прив’язують до державних свят або пам’ятних дат. Щомісяця відбуваються всілякі майстер-класи для дітей, аби вони хотіли повернутися сюди ще не раз.

«Коли приходить дитина, її треба вміти розрухати, розговорити, допомогти їй вибрати ту книжку, яку вона би з радістю прочитала і ще прийшла до нас, - ділиться своїм багаторічним досвідом Любов Водарська. - Тому я вважаю, що бібліотекар повинен бути професійним, але насамперед він повинен любити свою роботу і тих, хто приходить до бібілотеки, звертається за допомогою. Бібліотекар має бути не лише відповідальним працівником, але й знавцем тонкої дитячої психології».

Візитівкою бібліотеки № 5 є музей національної іграшки, який відкрився у 2014 році. Основа експозиції - яскрава й колоритна колекція ляльок, подарованих самими майстрами. Деякі експонати представляють різні регіони України. Працівники бібліотеки можуть годинами розказувати про ці іграшки, регіон їх походження, їхню особливості і символічність.

Тут є і ляльки-мотанки, і ляльки-трав’янички. Не можна не помітити доволі громіздку ляльку-круп’яничку, яка приїхала в музей аж із Свердловська Луганської області. Особливість цієї ляльки у тому, що вона одягнена в національний стрій, характерний для східних регіонів України і наповнена декількома кілограмами різних крупів. Звідси й назва експонату.

Є в музеї національної іграшки і гуцульська лялька-мотанка, і мотанка-матір – лялька, яка тримає на руках маленьку дитину, і є своєрідним символом материнства. Цікавим експонатом є лялька-мотанка «Бона» з Кременеччини. Її названа на честь знаменитої власниці замкової гори-фортеці. Автор цього шедевру намагалася навіть відтворити одяг на ляльці, характерний для того часу.

Ще однією унікальною іграшкою є грецька лялька Пані Посту – Кіра Саракості. Її автор - тернополянка Галина Дудар. Кожен елемент ляльки дуже символічний. У Кіри Саракості є сім ніжок, які символізують сім тижнів посту, що передують Великодню. Останню ніжку зазвичай відрізають у велику суботу. Руки ляльки складені на грудях у молитві, рота немає, аби нічого поганого не говорила, а вуха прикриті хусткою, аби поганих речей не слухала. Ляльку можна підвісити на дверях або в іншому видному місці.

І таких історій у бібілотечному музеї можна назбирати безліч, кожен експонат має свою неповторну легенду.

… Наше спілкування з бібліотекарем перервали: прийшли діти за новими книжками. І коли я вже виходила з бібліотеки, мене попросили: «А ви розкажіть всім, що наші діти читають. Читають дуже багато! Нехай люди не думають, що тепер книжки не в моді».

Так от, діти читають! А обов’язком кожної мами чи тата є НАВЧИТИ їх читати, поважати книжки і не минати бібліотеку десятими дорогами. 

Соломія БОЙКО.

Фото автора.