Агро-новини 22 вересня

Новини аграрного сектору

ТОП-8 цитат Ольги Трофімцевої про фермерство

Призначено заступника міністра аграрної політики і продовольства України з питань євроінтеграції. Ним стала керівник проекту «Консультування України в питаннях аграрної торгівлі — у рамках повної та всеохоплюючої угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС» Ольга Трофімцева, вона замінить на цій посаді Владиславу Рутицьку.

Kurkul.com вирішив проаналізувати попередні виступи новопризначеного заступника міністра у пресі і підготувати підбірку цитат про про фермерство.

* Про експорт в країни ЄС. Моє особисте враження: малий та середній фермер не стільки боїться експортувати, наприклад, до країн ЄС, скільки не знає, які саме ресурси для цього йому будуть потрібні і які саме кроки потрібно здійснити. Зрозуміло, що далеко не кожен малий чи середній сільськогосподарський виробник може і хоче бути експортером, тим більше не кожен буде здатний вийти на такий конкурентний ринок як ЄС. Але, для тих, хто шукає такі можливості, має бути постійна «фонова» підтримка, і, в першу чергу, через якісну інформацію.

* Якщо ми говоримо про інтеграцію нашого молочного сектору в європейську та глобальну молочну економіку, ми не можемо ігнорувати ті трендові теми, якими живуть фермери в основних регіонах-виробниках молока. Як приклад таких важливих тем я можу навести «Рекомендації щодо доброї фермерської практики у виробництві молока» або різноманітні путівники щодо використання антибіотиків у молочному скотарстві, або виробництва інших видів молока, окрім коров’ячого (де Україна, на моє переконання, має можливості зайняти експортні ніші в тому числі на ринку ЄС).

* Про кооперацію і вихід на зовнішні ринки. Коли до нас звертаються фермери, які обробляють певну ділянку землі та прагнуть вийти на зовнішні ринки, питаємо, який обсяг продукції він зможе експортувати. Адже сформувати партію товару об’ємом, який потрібний закупівельникам з ЄС, здатні не всі підприємства. У цьому випадку, доречно об’єднатися з виробником, що поставляє аналогічну продукцію такої ж якості. Також деякі фрукти та ягоди неможливо поставляти без первинної переробки (заморозка, сушка). Все більше бачимо прикладів об’єднання та співпраці підприємств, що дає можливість переробляти продукцію та експортувати її на зовнішні ринки.

* Про глобалізацію. Нам потрібно звикати до процесу глобалізації. З одного боку, ми начебто вже давно в ньому, але з іншого боку, відчувається дуже часто, що наші фермери не готові до нього. Це дуже проблематично для них, коли ми говоримо про те, що потрібно шукати нові ринки. Можливо, це не їх проблема, це проблема переробників, але тим не менше, там потрібно працювати в одній групі, скажімо так. Наш фермер, загалом, не дуже хоче про це замислюватись. До речі, це не тільки проблема наших фермерів, я маю сказати, тому що в Німеччині та ж сама ситуація – вони теж досить негативно дивляться на всі ці процеси, розширення глобальної торгівлі, фермери бояться цього. До речі, як один німецький фермер колись сказав: «Якщо раніше мені потрібно було займатися тільки твариною, опікуватись там погодою й врожаєм, то тепер я, в основному, працюю з комп’ютером і з калькулятором – рахую, рахую, рахую». Тому що ситуація змінюється. От ця адаптація нашого сектору до цих глобальних змін, оце один з тих викликів, де потрібно й самому бізнесу пристосовуватись, й міністерству допомагати в цьому, а не заважати.

* Про Диверсифікацію. Це слово є визначальним в нашій роботі. Починаючи з диверсифікації виробництва для фермерів. Цю тезу я намагаюсь доносити до малих і середніх виробників під час спілкування. Спеціалізація у аграрній сфері – це добра річ, вона допомагає підвищити ефективність виробничих процесів та загальну економічну ефективність аграрної компанії. Але коли мова йде про спеціалізацію на вирощуванні тільки зернових з подальшою реалізацією внутрішньому трейдеру, то я завжди раджу дивитись на альтернативи і не боятись виходити за рамки звичного напрямку руху. Ринок не стоїть на місці, він дуже швидко розвивається і диктує свої умови як великим, так і малим гравцям. Тому варто рахувати: що дасть мені мінімальна зміна профілю виробництва і мінімальні інвестиції у переробку чи сертифікацію?

* Про молочні ферми. Чому потрібно зберігати молочні ферми? Тому, що вони якраз створюють цей певний соціальний корсет для сільських територій. І тому, якщо наші господарства, я сподіваюсь, що наступним часом побачать цю можливість, якщо їм постійно, можливо, показувати те, що це може бути вигідним для них, що це не «з-під палки» і що це може працювати ефективно, що це може позитивно впливати на ціни й так далі, то я сподіваюсь, що наші кооперативи, хоча б в середньостроковій перспективі запрацюють більш-менш.

* Про переробку. Я вважаю, що переробка у нас, принаймні велика частина компаній, досить непогано обладнана. Я не можу говорити про всіх, але те, що я бачила, я здивована, що малі, зовсім малі, компанії абсолютно на рівні. Щодо виробників, там трошки інша ситуація тому, що якщо ми говоримо про ферми – є різні. Є такі, що дійсно можна не боятись привезти туди європейських колег. А є ферми, про яких фраза: «у нас корови на фермах плачуть». Ось є й такі, на жаль, їх ще й не так мало. Цей менталітет у нас… дуже-дуже важко просувається ця тема, що до корів потрібно відноситись як до найціннішого засобу виробництва, що потрібно їх не утримувати в таких умовах, щоб вони плакали, а щоб більш-менш себе почували комфортно виробляючи для нас молоко.

* Про системний підхід до ведення господарства. Серйозним пробілом у роботі наших малих і середніх фермерів після перших місяців спілкування з ними в рамках проекту я бачу досить часто відсутність комплексного і системного підходу до ведення свого господарства. Іншими словами, ми часто стикались з відсутністю розуміння свого господарства як бізнесу. При чому, це стосується різних моментів діяльності: від вирощування певних культур і внесення добрив чи використання тієї чи іншої техніки і насіння до прорахунку ціни на експорт. Ми у спілкуванні з нашими виробниками часто чули фразу про те, що вони готові до експорту, бо ж ціна в них буде нижчою. А на запитання, чи робилась калькуляція ціни на експорт, виходячи з усіх витрат, зазвичай ми чули лише нерозбірливе буркотіння. Теж саме стосується і прорахунків витрат на виробництво: майже ніхто з малих фермерів не рахує, наскільки насправді вигідно отримувати 90 центнерів з гектара кукурудзи на зерно з урахуванням всіх витрат на її вирощування, і не рахує, чи було б вигідніше отримувати 70 ц/га (або навіть 50 ц/га органічної), але при іншому розкладі витрат і цін.