Біогазові установки в Україні будують переважно на дешевій сировині (Агроновини)
Українські сільгоспвиробники можуть дозволити собі працювати тільки з майже безкоштовною сировиною для біогазових установок. Таким чином вони зможуть отримати рентабельність при діючому «зеленому» тарифі.
Таку думку agroportal.ua висловив голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха.
– Це або жом цукрових заводів, або гноївка, або послід із птахофабрик. Такі установки мають достатню рентабельність для інвестора. У кращому випадку вони окуповують себе через 5-6 років. На дорожчу сировину, таку як силос, в аграріїв бракує коштів. З тарифом у 12,3 євроцентів побудувати рентабельні біогазові установки з великою часткою силосу майже неможливо, – зазначив він.
На його думку, збільшення відсотка таких потужностей останнім часом пов'язане з умовами закону про «зелений» тариф.
– Нині добудовують те, що було розпочато два-три роки тому. Тоді планувалося зниження «зеленого» тарифу на 10% з січня 2020 р., от всі і поспішали запуститися до цієї дати, – сказав Гелетуха.
Він переконаний, що 70 МВт біогазових установок, які налічуються в Україні, це дуже мало.
– Не нуль, звичайно, але й не 9 тисяч, як у Німеччині, наприклад. Там для того, щоб стимулювати будівництво, встановлювали 27 євроцентів за кіловат-годину, поступово знижуючи до 17. А у нас – 12,3 євроценти… Це – на межі мінімального. Тому «буму» в будівництві біогазових установок очікувати не варто, – каже експерт.
Думка: непродумані земельні кроки коштуватимуть $2 млрд
Втрати від непродуманих кроків при запуску ринку землі в Україні можуть мати істотні наслідки.
Таку думку висловив президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», гендиректор аграрної компанії ІМК Алекс Ліссітса на своїй сторінці у Facebook.
Він вважає, що лише за рахунок «шахматок» Україна може втратити до 10% валового збору зернових.
– Візьмемо $150 за тонну, втрати = $1,5-2 млрд, – підрахував Алекс Ліссітса.
Тотальна корупція, на його думку, стримує захід на ринок великих гравців з великими грошима.
Також Алекс Ліссітса зауважив, що земельну дискусію слід виводити у практичне русло і оперувати фактами і цифрами.
– Аналіз однієї сільської ради, в межах якої обробляють 7 тис. га більше 10 підприємств, показав: 15% земель сільськогосподарського призначення вже викуплені за різними схемами. Але цікавий інший факт: купують землю фермерські господарства. Виникає логічне запитання: чому фермерські господарства б'ють у бубни, виступаючи проти відкриття ринку землі, збираючись на протести? Або вони фіктивні, або не хочуть виводити свою діяльність у прозору цивілізовану площину, – припустив президент УКАБ.
Алекс Ліссітса також нагадав, що банки теоретично готові надавати кредити.
– Проте у них запитання: що буде заставою, адже земля ще не належить підприємству, а це вже беззаставне фінансування, а тут інші умови. Чому не дискутуємо про це питання? – зауважив він.
У цілому ринок землі на сьогодні схожий на ринок нерухомості у 90-ті роки, вважає експерт.
– Квартиру приватизували, зробили в ній рай, але щоб дійти до нього, треба пройти розруху, адже будинок не приватизований. Держава не працювала у цьому питанні. Тому нам треба зробити висновки і не наробити подібних помилок, відкриваючи ринок землі, – підсумував Алекс Ліссітса.
Фото з відкритих джерел