«Це біль усіх українців»: у Тернополі показали історію маріупольського театру у світлинах (фото)
«Не міг повірити, що будівля, яка була укриттям та надією для сотень людей, в одну мить може перетворитися на братську могилу», — пригадує очевидець бомбардування театру у Маріуполі у березні 2022-го
З однієї сторони — світлини з вистав у маріупольському театрі: актори, інтер'єр будівлі, радісні обличчя глядачів. З іншої — фото блокади міста, напис "Діти” на подвір’ї театру, багато руїн… Понад сто фотографій, які показують історію маріупольського драмтеатру, представили на виставці “Театр. Душа Маріуполя" в Українському домі у Тернополі 19 червня.
Вимушена переселенка з Маріуполя Лариса Шурховецька показує себе на одній із представлених світлин. Це був мітинг біля цього ж драмтеатру проти агресії росії. Тоді, у лютому 2022 року, пів тисячі людей вийшли на акцію, аби підтримати наших захисників. Серед них була й пані Лариса. У жінки багато спогадів, пов’язаних з цим місцем, про які згадувати зараз надзвичайно важко.
Там проходили найрізноманітніші події: вистави, концерти, мітинги. Це справді була душа Маріуполя, — каже Лариса Шурховецька.
Жінка пригадує події березня минулого року, адже саме тоді росія завдала авіаудару по драматичному театру в Маріуполі. На момент трагедії там перебували сотні цивільних мешканців міста, а перед будівлею був напис “Діти”, який все одно не зміг зупинити дій ворога.
Людям повідомили, що 5 березня мав бути зелений коридор і що жінки з дітьми зможуть виїхати та врятуватися. Тоді всі почали збиратися біля драмтеатру й очікували. Чекали до 16 березня, допоки ворог не влучив туди, де були люди. Не хотілося в це вірити. В сучасному розвиненому суспільстві так не має бути, але це є, на жаль, - каже пані Лариса.
Очевидцем страшних подій в Маріуполі був місцевий житель, а нині вимушений переселенець, керівник центру “Я Маріуполь” у Тернополі Костянтин Карцев.
У моїй пам’яті найбільше закарбувався лише один момент. Це 16 березня 2022 року. Була перша половина дня. Ми йшли ловити зв’язок на драматичний театр. Тоді почули гул бомбардувальника, свист, вибух, все в пилу. До останнього моменту я не міг повірити, що таке може відбутися. Не міг повірити, що будівля, яка була укриттям, була надією для сотень людей, в одну мить може перетворитися на братську могилу. Це важко уявити, а ще важче бачити й пам’ятати, — говорить тремтячим голосом чоловік.
В експозиції — архівні зображення театру, світлини останніх років, які робили маріупольські фотографи, довоєнне життя та сьогодення. Фотографії зроблені різними авторами в різні місяці й роки. Переглянути виставку та віддати шану загиблим у Маріуполі прийшли десятки тернополян.
Це біль не лише маріупольців, але й кожного українця. Події, які розвивалися довкола театру, показують, що наші вороги — це кати, які не зупиняються ні перед чим. Ми віримо лише в одне, в те, що переможемо і назавжди поставимо крапку в наших з ними стосунках, - зазначає заслужений артист України Володимир Вермінський.
Переглянути фотовиставку тернополяни зможуть до 30 червня в Українському домі.
Фото Терену