Чому тернополяни сьогодні говорять «Слава Україні»?

Сьогодні ми з гордістю промовляємо «Слава Україні!». Це гасло звучить повсюди – на вулицях, з телеекранів та політичних трибун. А ще ж кілька десятиліть тому за нього українців… гноїли у концтаборах або просто розстрілювали на місці.

Як цей вислів увійшов у наше життя, дізнався «Вісник».

Гасло «Слава Україні!» потрапило до українського лексикону в 1920-х роках минулого сторіччя – задовго до появи ОУН і УПА, стверджує український історик, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. Справді, з історичних джерел достеменно відомо, що заклик «Слава Україні!» виник у кінному полку «Чорних запорожців». Це була збройна формація армії УНР, яка, виборюючи незалежність, діяла впродовж 1918-1920 років на теренах України. Правда, тоді вислів звучав дещо інакше: «Слава Україні!» – «Козакам слава!» Кажуть, так віталося козацтво за часів ІІ Гетьманату Павла Скоропадського. Але у відповідь тоді промовляли «Гетьману слава!». А з відповіддю «Героям слава!» це було традиційне привітання кубанського козацтва, яке розглядалося як частина України. Адже у 1918-1920 роках існували спроби включення Кубанської народної республіки до складу УНР. Подібним чином вітали одне одного повстанці Холодного Яру. Так, 24 вересня 1920 року в Медведівці на Черкащині, де колись спалахнула Коліївщина, відбулася нарада холодноярських отаманів, у якій взяли участь командири Степової дивізії та ватажки збройних формувань з інших регіонів. На ній криворізького отамана Степового-Блакитного (Кость Пестушко) було обрано Головним отаманом усіх повстанських загонів Холодного Яру і околиць. Власне, Степова дивізія, яка налічувала від 12 до 18 тисяч бійців, і поширила вітання «Слава Україні!» – «Україні слава!». А найгучніше зазвучало з появою ОУН. Гасло «Слава Україні!» – «Героям слава!» стало символом УПА.

Скільки за ним життів, скільки доль… Промовляли його пошепки, криючись від ворога, під страхом смерті. Совєти за нього катували, мучили, вбивали. Але нескорені патріоти готові були терпіти всі муки і, віддаючи життя, на останньому видиху все одно проказували: «Слава Україні!» Тому аж мороз по шкірі йде, коли сьогодні чуєш, як під час футбольних матчів тисячоголосо зриваються стадіони й наші сучасники без страху, з великою гордістю вимовляють «Героям слава!». Це свідчення глибокої шани до людей, які віддали і нині віддають свої життя у боротьбі за Україну, символ єднання поколінь.