Чи доцільно об'єднувати два самостійні тернопільські медичні заклади?

У Тернополі планують об’єднати два самодостатні лікувальні заклади: обласний Центр СНІДу та обласний наркодиспансер. У результаті оптимізації перший перетвориться на структурний підрозділ  іншого.

При цьому області вдасться зекономити майже мільйон гривень. Принаймні так стверджує ініціатори об’єднання – департамент охорони здоров’я. Однак точних фінансових розрахунків поки депутати облради, за якими останнє слово, не бачили. Наразі частина з них не підтримують такої ініціативи і кажуть: коли мова йде про життя людей, ніякі гроші не важливі, повідомляє gazeta1.

Можливість об’єднання двох обласних лікувальних установ днями розглядала депутатська комісія соціально-економічного розвитку. Та в результаті обговорення члени комісії так і не зрозуміли доцільності злиття закладів. Точного плану депутатам не представили. Тож досі не відомо, чи залишиться Центр СНІДу за своєю старою адресою, які функції він виконуватиме і в чому саме полягає економія. Ініціатори об’єднання говорять, що заощадити вдасться близько мільйона, причому працівників установи обіцяють не скорочувати.

- Комісія соціально-економічного розвитку розглядає господарську складову питання, - каже голова комісії Лариса Римар, - однак жодних розрахунків заявники не надали. Ми не бачимо ані штатного розпису, ані структури витрат. Відповідно комісія не може говорити про економічну доцільність таких заходів.

Є й інша сторона питання. Сам факт того, що хворі на ВІЛ/СНІД проходитимуть обстеження та лікування у наркодиспансері, морально підкошує пацієнтів. Адже більшість з них не мають нічого спільного з наркотиками. Ніколи їх не вживали і навіть не бачили. А тут їм доведеться зустрічатися з доволі специфічною, а інколи навіть небезпечною категорією населення. І це при тому, що у  Центрі СНІДу обстежується чимало жінок, вагітних та дітей.

В Україні й до того існує дискримінація хворих на СНІД, а тепер їх ще й ототожнюватимуть з наркоманами, кажуть представники громадськості, які не підтримують ідеї об’єднання. Мало хто з пацієнтів хоче говорити про свою проблему. Центр знаходиться у спальному районі, на окраїні міста, подальше від метушні та людей, тому це дуже зручно для пацієнтів.

Більше того, враховуючи динаміку захворюваності, адміністрація Центру планувала розширяти заклад. Для цього навіть звели другий поверх і встановили там опалення. Однак наприкінці 2015 року раптово помер керівник структури, тому до призначення нового директора ці ініціативи заморозили.

Деякі депутат взагалі припускають, що питання у приміщенні. Мовляв Центр перенесуть у наркодиспансер, а його будівлю продадуть.

Активно проти об’єднання структур виступають громадські організації, які співпрацюють з Центром СНІДу. Їхні представники планують прийти на сесію обласної ради, яка у перспективі має розглянути це питання, й озвучити свою позицію.

КОМЕНТАРІ:

Юрій Шугалей, заступник головного лікаря Тернопільського обласного наркологічного диспансеру:

- ВІЛ/СНІД почав поширюватися саме серед групи ін’єкційних наркоманів. Спалах інфекції в області припадає на 1998 рік. Згодом МОЗ запровадило замісну підтримуючу терапію для хворих, які вживають ін’єкційні наркотики. Однак ця проблема зачепила й інші верстви населення. Хвороба почала поширюватись іншими шляхами: статевим та від матері до дитини. Попри це першоджерелом проблеми стала саме група ін’єкційних наркоманів. Тому, думаю, логічно було б об’єднати наркодиспансер та Центр СНІДу, а саме - входженням останнього закладу у підпорядкування у вигляді відділення. Це, у першу чергу, забезпечить економію коштів, яка виникне за рахунок зменшення витрат на фонд заробітної плати. При цьому скорочення працівників не передбачається. Ми плануємо перекрити відсутні ставки у Центрі СНІДу нашими кадрами.

У результаті об’єднання за рахунок кадрового потенціалу плануємо покращити напрямок антинаркотичної пропаганди та АРТ-терапію. На сьогодні залишається відкритим питання відкриття стаціонарного відділу для лікування хворих. Ми прорахували, що в результаті об’єднання його можна буде відкрити без залучення кадрових та матеріальних витрат.

Валентина Кушнір, в.о. головного лікаря обласного центру СНІДу:

- Центр СНІДу відкрито, власне, для того, щоб розділити потоки пацієнтів. Дослідженням СНІДу я займаюся з першого для роботи лабораторії в області. На сьогодні Центр забезпечений сучасним імпортним обладнанням, за допомогою якого проводяться імуноферментний, біохімічний, гематологічний та інші аналізи. Протягом року в Центрі виконують від 53 до 60 тис. аналізів на ВІЛ-інфекцію. Якщо раніше основним способом поширення інфекції було парентеральне зараження, тобто через кров, то на сьогодні серед способів передачі переважає статевий шлях. Протягом року в області виявляється від 120 до 150 нових випадків захворювання на ВІЛ. Центр займається не тільки обстеженням пацієнтів, а й лікуванням. У нас потужна база для проведення АРТ-терапії, яку не можна починати без визначення імунного статусу людини. До минулого року ми обстежували весь західний регіон – п’ять областей. Зараз – три. 

З кожним роком збільшується кількість ВІЛ-інфікованих жінок. На обліку вони перебувають не тільки під час вагітності, а й після. А саме - до досягнення дитиною півторарічного віку. У 2014 році було виявлено 17 жінок, у 2015 – 10, з початку 2016-го – 4. 

У Центрі проходять лікування різні соціальні групи населення. Усі вони отримують допомогу безкоштовно. Необхідними матеріалами Центр забезпечує держава.

Мар’яна, директор Тернопільського обласного відділення всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІД:

- Наше відділення співпрацює з Центром уже не один рік. Колишній головний лікар ініціював розширення закладу, щоб покращити якість надання медичних послуг та доступ до них. І в цьому, однозначно, є потреба. Наскільки мені відомо, жодна область України не закриває Центрів СНІДу, а навпаки - розширює.

Наразі серед хворих на ВІЛ ін’єкційні наркомани займають невелику частину. І особисто мені образливо чути, що більшість інфікованих – це наркомани.

Володимир Богайчук, директор департаменту охорони здоров’я ТОДА:

- Питання в тому, що до сьогодні у Центрі СНІДу не створено стаціонарного відділення для лікування хворих. Заклад працював без ліжкового фонду. У той час 80-90% хворих належать до категорії наркозалежних. Останні отримують терапію у наркодиспансері. Відтак об’єднання цих двох закладів дасть можливість покращити допомогу хворим.

Попри це, МОЗ анонсує створення Центру громадського здоров’я, до складу якого будуть входити наркодиспансер, Центр СНІДу, лабораторний центр Держсанепідслужби, заклади фтизіатрії, фіздиспансер тощо. Зараз ми робимо перший крок до створення цього центру, об’єднавши Центр СНІДу та наркодиспансер. І це дасть економію коштів у розмірі 1,5 млн. грн.

Частина населення проти такого об’єднання, аргументуючи, що для пацієнтів принизливо відвідувати наркодиспансер.

Та у перспективі ці заклади однаково будуть об’єднані під одним дахом. Щоправда, це процес не одного дня і навіть року. Тому хворі як відвідували Центр СНІДу, так і надалі це робитимуть. Ми плануємо розділити потоки пацієнтів і на базі наркодиспансеру створити лише ліжковий фонд.

Цифра

1885 ВІЛ-інфікованих громадян проживає в Тернопільській області.

За даними обласного Центру СНІДу