Дежавю боїв під Крутами продовжується, вважають тернопільські історики
Зрада України, недіючі мирні договори та численні компроміси з Росією – такі паралелі проводять історики між сучасними подіями і подіями 1918 року бою під Крутами. Тодішній мітинг робітників «Арсеналу» прирівнюють до ситуації під Дебальцево, а Брест-Литовський мирний договір до Мінських угод.
Чому події під Крутами вважають дежавю подій сучасної України пояснювали історики та бійці АТО 29 січня під час засідання Тернопільського прес-клубу з нагоди річниці бою .
«У радянських підручниках бій під Крутами висвітлювався неправильно. Насправді він був успішним, більшовики мали в два рази більше втрат, - розповідає боєць батальйону «Дніпро» Богдан Бутковський. – Комуністи ж організували мітинг робітників заводу «Арсенал» поблизу Києва. І військові угрупування, які прикривали студентів під Крутами, змушені були направитись туди. Це подібно наказу під час подій Дебальцево, коли весь фронт мовчав при атаці ворога».
Найбільшою помилкою історики називають спроби домовитись з Росією.
«Як вчителя історії мене навчали, що бій під Крутами – це негативний досвід історії, - каже викладач історії Іван Яцюк. – А насправді винний у поразці Грушевський, який намагався домовитись з Росією і не розвивав українську армію. Коли ж більшовики наступили – захищати землі пішли добровольці-студенти, які гідно виконали громадянський обов’язок».
Спеціалісти наголошують, що Україна не робить висновків із подій минулого. А Росія на помилках навчилась, що з Україною потрібно вести гібридну війну.
«Одна відкрита потужна битва між Росією і Україною за всю історію – це битва під Конотопом 1659 року. Росія програла і зробила висновки. Далі вела війну під прикриттям громадянської. У 1918 році теж з УНР воювала нібито не Росія, а УРСР», - додає Іван Яцюк.
У сьогоднішній ситуації учасники засідання вбачають неправильні дії влади, а також і громадян загалом.
«На фронті немає багато вмотивованих бійців. Добровольців, які перші пішли захищати Україну, не підтримує держава. А люди вже й забули, що війна триває і потрібно допомагати», - каже боєць батальйону «Карпатська Січ» Володимир Стаюра.
Представник «Правого Сектору» Назар Сарабун додає, що в Україні також спотворений образ воїна.
«Що це за «соплива» культура, коли ми маємо цю безкінечну тугу без духовного підняття і героїзму. Та не всі воїни відбувають свій термін на фронті і плачуть за домом. Є ті, які насправді хочуть воювати, і навіть більше – знають, за що воюють», - каже Назар Сарабун.
Бій під Крутами майже 100 років по тому уже почали правильно висвітлювати в шкільних підручниках, нагадує модератор зустрічі представник ТОГО «Студентська Свобода» Ігор Костюк. Це свідчення того, що громадськість все ж може впливати на події сьогодення та майбутнє, наголошує він.
Довідково:
29 січня 1918 року відбувся бій під Крутами, в якому українські студенти пожертвували своїм життям, аби спинити армію більшовиків при наступі на Київ.
Більшовицький наступ продовжувався. Дієвої армії не було. За таких умов єдиною надією і опорою Центральної Ради залишилась патріотично налаштована студентська молодь Києва, яку і було залучено на захист столиці України.
Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом Червоної Гвардії під проводом есера Михайла Муравйова (згодом за свою жорстокість та свавілля страченого більшовиками) та загоном з київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.
В бою під Крутами оборонці української державності отримали переконливу військову перемогу. Наступ ворога було зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.
Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.
Сучасників особливо вразило поховання 27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. За свідченнями очевидців, з студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна» і решта студентів підтримали спів.
Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.
Катерина БОЙКО