Для ефективної роботи цукрової галузі на Тернопільщині треба подвоїти вирощування буряка — Андрій Баран

Цукрова промисловість України поволі виходить із глибокого занепаду. Минулий рік був найгірший за всю історію її розвитку. Тоді під цукрові  буряки  відвели мізерні площі - лише 239 тисяч гектарів. Нинішнього року буряки зайняли на 23 % площі більше, ніж торік. Але невирішені проблеми нікуди не поділися.

Цукор з України йде на експорт

За даними Національної асоціації цукровиробників «Укрцукор», у нинішньому сезоні працюють 42 цукрозаводи. Хоча передбачалося, що будуть введені в дію  44 цукроварні. Але навіть така кількість – прогрес! Торік буряк переробляли лише 36 заводів. І зварили вони дуже мало цукру — 1,43 млн тонн. Крім того, в Україну було імпортовано (в основному з Нідерландів і Бразилії) 47 тисяч тонн. А ще — збереглася дещиця запасів білого цукру  минулих років. Отож дефіциту цього продукту в державі не виникло, пише latifundist.

Вал виробництва цукру з нового врожаю очікується на рівні понад 1,8 млн тонн. А з урахуванням перехідних залишків — 260 тис. тонн (що становить двомісячну потребу), — його загальноукраїнський  баланс перевищить 2 млн тонн. Внутрішнє ж споживання цукру в Україні, на що розрахована квота «А», визначене в обсязі 1,67 млн тонн. Для внутрішнього ринку такі обсяги — явно завеликі. У вересні-жовтні 2016-го Україна експортувала 101 тисячу тонн цукру, що в 11 разів більше, ніж за відповідний минулорічний маркетинговий період. А до кінця  цього року  цукрові компанії  зможуть експортувати   понад 300 тис. тонн цукру,  зокрема в Азербайджан, Грузію, Ізраїль, Шрі-Ланку, Казахстан, Киргизстан... Адже білий цукор з України став експортоспроможним за ціною на зовнішніх ринках. Буряковий цукор (500 дол./тонна) майже зрівнявся в ціні з тростинним (440 дол./тонна плюс витрати на рафінування).

На Тернопіллі площа під буряками скоротилася втричі

В останні 14 років цукрова галузь Тернопільщини послідовно занепадала. Ще у 1990-х на Тернопіллі як у бурякосіючій області діяло дев'ять цукрозаводів. І посівні площі під цукровими буряками тоді наближалися до 100 тисяч гектарів (наприклад, майже 93 тисячі га у 1995 році). Однак у 2002 році ТОВ «Українська продовольча компанія»(м.Київ) позбулося одного цукрозаводу «Поділля». Він  припинив роботу. У 2009-ому зупинився Кременецький цукровий завод, що належав «Західній компанії »Дакор" із центром у місті Дубно Рівненської області.

Виробництво і реалізація цукру на внутрішньому ринку стало збитковим. В Україну легально і нелегально ввозили великі обсяги тростини, переробляли її,  і тростинний цукор  продавали під виглядом бурякового. Український цукор не міг конкурувати за ціною із дешевшим замінником. Тому не дивно, що із 2013-го перестали переробляти буряки три заводи, які у 2008 р. увійшли в групу компаній «Мрія», — Лановецький, Бучацький і Борщівський. На їхніх територіях розміщуються лише бурякоприймальні майданчики. Тож нічого дивуватися, що  посіви цукрових буряків із 1990-х до сьогодні на Тернопіллі скоротилися майже у тричі – до 37,4 тисяч гектарів у благополучному на врожай буряків у 2014 році. А торік під цю культуру відвели малі площі – 16,5 тисяч гектарів....

Поза сумнівом,  вихід цукрового виробництва із занепаду відчутний і на рівні Тернопільщини. Нинішнього року аграрії області засіяли цукровими буряками на 5 тис. га більше, ніж у 2015-му, розширивши площі під цією культурою до майже 22 тисяч гектарів.

З року в рік простежується  тенденція: селяни дедалі менше займаються вирощуванням цукрових буряків: це витратно і малоприбутково. Крім того, вони мають гіркий досвід того, як цукрозаводи обдурювали їх на забрудненості та цукристості буряків (штучно завищували перший показник і занижували другий). Понад 90 % обсягів висівають великі та середні сільгосппідприємства. Вони дотримуються такої технології вирощування буряків, що дозволяє їм навіть в несприятливих умовах досягати високих врожаїв. Великі виробники купують якісне гібридне насіння, стійке до типових хвороб -  кореневої гнилі і церкоспорозу, також вони використовують ефективні засоби захисту. Не дивно, що цього року хворобами було заражено  менше 1%  посівних площ буряків, причому такі випадки траплялися в дрібних господарствах.

Потрібна дотація на гектар посівів

Врожайність буряків за останні 20 років зросла удвічі  – із середньої 220 ц/га у 1995р. - до 441 ц/га у несприятливому 2015 р. (у 2014-му вона досягла 465 ц/га)... Врожайність буряків і в цьому році дещо підвела сільгоспвиробників області.  Хоча вона трохи вища (тепер в середньому становить 432 ц/га), ніж була на початку сезону бурякозбирання (412-414 ц/га), та все ж виявилася нижчою, ніж в минулі роки. Цьогорічна літня спека, брак дощів, а відтак вологи у грунтах, висушили корінь буряка.

«З нинішніми цінами на пальне, насіння, засоби захисту, міндобрива, потрібно було вкласти в гектар посівів цукрових буряків, як мінімум, 30-33 тис. грн. Та навіть за таких умов отримати врожайність понад 500 ц/га не вдалося майже нікому із підприємств», — переконує голова ради сільгоспвиробників області Микола Пилипів.

А от в дрібних господарствах селян, які втрачають інтерес до вирощування буряків, урожайність цукристих взагалі видалася жалюгідною, — вона не перевищувала 300 ц/га.

Поза сумнівом, вирощування цукрових буряків потребує державної підтримки.

- Такі сільгоспкультури, як цукровий буряк, жито, гречка, кормові культури мали б підтримуватися державною дотацією в певному визначеному розмірі – на гектар посівів, - розставляє акценти директор Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації Віталій Луй. – Цим процесом було б легко управляти із боку держави, адже видно гектар, межі поля, і сільгоспвиробники знали б ще на початку року, які кошти вони додатково отримають за цю культуру та могли б враховувати їх у власних економічних розрахунках.

В області працює три цукрозаводи

Майно шести цукрозаводів колишньої групи компаній «Мрія» вже тривалий час перебуває в заставі «Промінвестбанку» за отримані кредити. З усього видно, що банк покупця для них  не знайшов і помалу втрачає надію продати,  тому  таки виділив кошти на підготовку до цього сезону трьох цукрозаводів — Збаразького, Хоростківського та Козівського. Таке рішення неважко пояснити — не має іржавіти обладнання, його не різатимуть на брухт,  а по дві-три сотні людей матимуть роботу хоча б у сезон переробки буряків.

Отже, у 2016 році в області працюють три цукрові заводи – Чортківський, Хоростківський і Збаразький (торік працювали лише Чортківський і Збаразький).

На 20  листопада  усі цукрозаводи області заготовили 943 тисячі тонн буряків, переробили 914 тисяч, виробивши з них 138 тисяч тонн цукру. Ці обсяги вищі, ніж за весь сезон переробки у 2015 році. Торік два цукрозаводи області зварили 130 тисяч тонн цукру.

Збаразький цукрозавод в цьому році отримав заявлену квоту „А” на виробництво цукру для потреб внутрішнього ринку  - в обсязі 43 тисячі тонн. А Хоростківська та Козівська цукроварні дістали мізерні обсяги квоти – по 5 тисяч тонн (логіка – аби вони хоча б працювали).

Квота „А” є дуже умовною, вона розподіляється  за результатами роботи заводу за останні три роки. А у 2013 і 2014 році Хоростківський завод працював ритмічно. І він більш потужний (добова переробка – 6 тисяч тонн буряків), ніж Збаразький та  Козівський цукрозаводи (потужність – по 3 тисячі тонн). За оперативною інформацією Департаменту агропромислового  розвитку Тернопільської облдержадміністрації, цукрозавод у місті Хоросткові заготовив 280 тисяч тонн буряків, переробив майже 267 тисяч тонн буряків, з яких виробив 39 тисяч тонн цукру.

Снігова стихія, що прокотилася нещодавно регіоном, вкрила немалі площі буряків. І тому через різке зниження обсягів завезення сировини Хоростківський цукрозавод призупинив переробку. А два інші - Чортківський і Збаразький заводи - працювали у ці дні на 70 % потужності. Цукрозавод у Збаражі на той момент  переробив біля 150 тисяч тонн буряків, з яких виробив більше 20 тисяч тонн цукру... А найбільший цукрозавод в області — Чортківський, що перебуває у власності польської «дочки» німецької компанії Pfeifer&Langen, планує заповнити квоту «А» і виробити понад 92 тис. тонн цукру. Наразі  цей завод вже переробив  майже 500 тисяч тонн буряків, виробивши з них 78 тисяч тонн цукру.

Сировини не вистачає

Чортківський цукрозавод  давно налагодив власну стабільну зону бурякосіяння. Він уже не перший рік працює в основному з великими сільгосппідприємствами.

 - В області реально немає іншого такого потужного цукрозаводу, як Чортківський – переконує директор ПАП „Агропродсервіс” Андрій Баран. - З ним наша компанія підтримує договірні відносини уже четвертий сезон поспіль, доставляючи туди цукрові буряки. Ми довіряємо цьому цукрозаводу, бо знаємо, що розрахунки зі здавальниками сировини справедливі. Співпраця з Чортківським цукрозаводом вигідна тим, що він  виділяє грошові кошти для проведення посівної компанії, за рахунок заводу відбувається і вивіз сировини з полів господарств.

Андрій Баран не виключає, що очолюване ним підприємство зможе розширити посівні площі під цукровими бурками.

- Фахівці цукрової галузі прогнозують, що висока ціна  на буряковий цукор (до 600 доларів за тонну) на зовнішніх ринках зберігатиметься ще, як мінімум, упродовж двох років, - каже директор ПАП „Агропродсервіс” Андрій Баран. -  Вона робить вигідним і експорт цукру, і його реалізацію на внутрішньому ринку. Але для ефективної роботи галузі в Тернопільській області треба вирощувати хоч би 2 млн. тонн цукрових буряків, тобто подвоїти їх обсяг. Тоді можна сподіватися, що чотири цукрозаводи, які нині є в області,  працюватимуть на повну потужність. Багато чого залежатиме від того, хто буде в майбутньому власниками цих підприємств...

 А сировини в області справді бракує. Щоб довантажити Хоростківський і трохи Збаразький, їхній господар — ТОВ «Галичина-цукор» — завозить з-поза меж Тернопільщини сумарно 340-350 тис. тонн буряків. Насамперед із Волинської області. А там сировина, як не дивно, знаходиться. Адже два волинських цукрозаводи — Горохівський і Володимир-Волинський — уже кілька років не працюють. Ось тут-то і знадобилася заводам Тернопільщини  їхня зона та традиції бурякосіяння. Пощастило Тернопільщині і з південного напрямку. Ще у 2011 р. перестав працювати Городенківський завод на Прикарпатті. В північних районах Івано-Франківщини теж не склали руки бурякосіючі господарства. Цим і скористалися цукрозаводи Тернопільщини. Передбачають, що Хоростківський та Збаразький заводи мають бути завантажені не менше, ніж по 90 діб кожен.

Ціна на цукор повільно зростатиме

Із усього обсягу цукрового буряку (власного і привезеного) — це 1 млн. 240 тис. тонн — Тернопільщина сподівається виробити 150-155 тис. тонн цукру, що більш ніж утричі перевищить його споживання в області. Для  забезпечення потреб населення (37 кг цукру на особу в рік) та для кондитерської і консервної промисловості області потрібно лише 43-45 тисяч тонн.

Отже місцеві  цукрові заводи заповнять квоту «А», а невеликі обсяги цукру їх власники, зокрема, Чортківського цукрового заводу,  відправлять на експорт. Бо позитивні сигнали є:  за даними асоціації „Укрцукор”,  ТОВ „Радехівський цукор” (до нього входить Чортківське виробництво) увійшов у десятку найбільших експортерів цукру з України, експортувавши у вересні 660 тонн.

За прогнозами аналітиків аграрного ринку, ціна на цукор  буде зростати повільно і становитиме до кінця цього року  не менше 13,8-14 грн./кг, що покриває затрати на його виробництво.

Є два важілі стримування росту ціни – перевиробництво цукру, а також цукор тростинний. При різкому стрибку ціни на буряковий цукор „тростина” стає дешевшою і в такий спосіб збиває ціну на цукор буряковий. Цей спосіб неодноразово доводив свою життєздатність – тим паче в умовах, коли Аграрний фонд як державний гравець не закуповував цукру або не проводив товарні інтервенції (не викидав цукор на ринок в міжсезонний період), коли ціна на цукор різко зростала. Наразі невідомо, чи Аграрний фонд вийде на ринок цукру і в 2017 році.