Допомагати родинам зниклих безвісти захисників — таку мету поставила перед собою Дарина Бондар, дружина поліцейського, який зник безвісти під час війни. Жінка сама одягнула поліцейський однострій і нині працює з родинами, які живуть у невизначеності та очікуванні новин про своїх близьких. Історію поліційської розповіли у відділі комунікації поліції Тернопільської області.
З моїм чоловіком ми познайомилися студентами у 2017 році. Спочатку дружили, а потім почали зустрічатися та жити разом. Ніби поспішали набутися один з одним, проводили кожну вільну хвилину разом. Мій Роман - дуже світла, але, водночас, рішуча та відважна людина, тому його рішення вступити до лав Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції “Лють” було виваженим, - пригадує Дарина.
До війни Роман працював помічником машиніста на Львівській залізниці. Після початку повномасштабного вторгнення він дедалі частіше замислювався, чи робить достатньо для захисту країни. Згодом вирішив долучитися до війська. Про це Дарина дізналася вже після того, як чоловік пройшов відбір і став бійцем бригади «Лють».
Ми ще до війни планували наше весілля, але ця важлива подія відбулася якраз перед виїздом Романа на Донеччину. Він попросив у командування вихідні й за ці чотири короткі дні ми офіційно оформили наші стосунки, - ділиться Дар‘я.
Після весілля подружжя змушене було жити на відстані — підтримували зв’язок переважно телефоном, сподіваючись на швидке завершення війни. Однак 19 грудня 2023 року Роман востаннє зателефонував дружині.
Згодом я отримала офіційне сповіщення, що він вважається зниклим безвісти за особливих обставин. Відтоді живу між надією та відчаєм, сподіваюся, що він живий, і роблю все можливе, аби його знайти, - розповідає Дар’я.
Після цієї звістки жінка почала активно допомагати іншим родинам, які опинилися у подібній ситуації. Вона долучалася до акцій-нагадувань, працювала у Центрі надання послуг учасникам бойових дій у Львові, де здобула практичний досвід підтримки таких сімей, а також стала ініціаторкою об’єднання родин зниклих бійців бригади «Лють». Згодом її запросили до співпраці в громадську організацію «Ветеранський простір “Незламні духом”».
Сьогодні Дар’я працює інспекторкою відділу організації соціальної роботи управління кадрового забезпечення поліції Тернопільської області. У ветеранському просторі вона консультує родини зниклих безвісти, допомагає розібратися з алгоритмами пошуку та взаємодіє з відповідними службами для оформлення необхідних документів.
Я працюю з родинами щодня. Це - про пояснення складних процедур, про присутність на зустрічах, про підтримку тоді, коли опускаються руки. Найстрашніше для родини - це невідомість, - каже інспекторка відділу організації соціальної роботи.
Очікування без відповіді — окремий біль для родин, які шукають своїх близьких. За кожним статусом «безвісти зниклий» стоїть конкретна людина і надія рідних на її повернення.
Родини зниклих безвісти мають право на правду, на гідне ставлення і на підтримку держави. І цей обов’язок не має строку давності, - переконана Дар‘я. - Тепер я шукаю не лише свого Романа, а разом розшукуємо всіх захисників-лютівців зниклих безвісти. Я активно веду сторінку в соціальних мережах, куди долучаються ті, кому близький біль невідомості.
За словами жінки, її особиста історія стала поштовхом до допомоги іншим родинам.
Це не лише мій особистий досвід. Це голос матерів, дружин і дітей безвісти зниклих поліцейських. Людей, котрі живуть у стані очікування без дати й без відповіді. У певний момент я зрозуміла: або ти ламаєшся, або починаєш боротися - не тільки за свого, а за всіх, хто опинився в цій самій тиші. Так особистий біль перетворився на шлях адвокації, супроводу й захисту родин безвісти зниклих. Поки немає відповіді - ми не маємо права забувати. Пошук триває. Очікування триває. І боротьба за кожного зниклого захисника триває, - зазначила поліцейська.
Читайте також: Із фронту — на службу людям: історія ветерана із Тернопільщини, який працює на лінії «102» (фото)
Фото відділ комунікації поліції Тернопільської області