Дитячі пустощі. Відповідальність

Автор колонки адвокат Тетяна Середзінська (тел.0987974627, e-mail: law410@ukr.net)

Діти – це найбільший скарб суспільства, наше майбутнє. Та іноді незалежно від виховання, внаслідок негативного збігу обставин, до небажаних наслідків призводять саме дитячі пустощі. Хто відповідатиме за заподіяну дитиною шкоду у великих розмірах, наприклад побиту чи спалену сусідську автівку, навіть якщо це і трапилось внаслідок невдалої дитячої гри.

Подібні дії малолітніх дітей можуть містити ознаки кримінального правопорушення згідно ст.194 (умисне знищення або пошкодження майна) Кримінального кодексу України. Якщо кримінальне провадження закрито з тих підстав, що на момент вчинення правопорушення діти не досягли віку з якого настає кримінальна відповідальність (в розумінні ст.22 Кримінального кодексу), в такому випадку потерпілий також має право звернутись до суду з позовом до батьків малолітніх дітей про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Батьки малолітніх дітей, що вчинили правопорушення в свою чергу мають право заперечити такий позов, спростувавши вину належними і допустимими доказами, зокрема, висновком судової експертизи, письмовими доказами тощо.

За приписом ст.1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 1181 ЦК України, якщо шкода завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, вона відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними, а в разі неможливості досягнення домовленості - за рішенням суду. При цьому суд може брати до уваги вік малолітніх, участь кожного малолітнього у завданні шкоди, можливе часткове відшкодування шкоди в добровільному порядку тощо.

Відповідно до ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як роз'яснено у п.2 Постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України «Про  практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Часто такі правопорушення вчиняються не однією дитининою, а кількома друзями чи сусідами, тому у п. 3 вказаної Постанови зазначено, що шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною із них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності).

Згідно ст.23 ЦК України потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.