Форум прийомних родин відбувся в Тернополі (фото) 

Форум прийомних родин “Щастя дитини – зростати в родині” відбувся у Тернополі 5 червня. На заході, який проводять вже втретє, зібрались 55 прийомних родин із 55 громад. Загалом у Тернопільській області наразі є 927 дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування і потребують родини. І 94% з них виховуються в дитячих будинках сімейного типу, патронатних та в опікунських сім'ях. Про це повідомила під час форуму виконувачка обов'язків начальниці служби у справах дітей Тернопільської ОВА Галина Штеркун. 

Сама назва форуму підібрана таким чином, щоб кожен, хто її почув – розумів, що дитині краще в оточенні сім'ї. Сьогодні зібрались прийомні батьки зі всієї області, це 55 родин і соціальні служби, громади. Це зроблено для того, щоб налагодити місток співпраці між ними, – каже голова Тернопільського обласного благодійного фонду «Майбутнє сиріт» Андрій Назаренко 

Наталія Максимкіна з Борщівської громади разом зі своїм чоловіком створили прийомну сім'ю. Їх старшій дочці вже 21 рік і зараз вони взяли на виховання ще трьох дітей – 11-річну дівчинку і хлопчиків віком 1 і 2 роки.

Ми з чоловіком хотіли подавати документи на усиновлення, але таких дітей не було. Тому вирішили подаватись на прийомну родину, бо так легше взяти дитину. І так у нас з'явилася наша перша дівчинка, ще у 2007 році. Вона вже доросла та приїжджає до нас на вихідні, – розповіла Наталія Максимкіна.        

Уляна Скрипко з Борщівської громади пережила в своєму житті велику трагедію, – у неї загинули двоє дітей. Відтак жінка вирішила допомагати іншим. У 2014 році разом з чоловіком удочерили першу дитину. 

Я просила Бога, щоб ми усиновили, чи вдочерили дитинку. Ми планували усиновити двох хлопчиків. Та якось після відвідин інтернату ми обмінялись контактами зі дівчинкою Соломією. І коли з чоловіком їхали назад додому, дзвонить телефон, це подзвонила Соломійка і каже:” Ало. Що ви там? Як дорога? Як там мамулька Уляна?” Ці слова я не забуду ніколи, – каже жінка.

Пані Уляна з чоловіком спершу удочерили Соломію, а згодом ще двох дітей. Тепер задумуються про більшу кількість усиновлених дітей. 

Головне, щоб діти не мали цього життя інтернатного. Бо коли вони мені розповідають, як там було, то мені стає страшно. Це така страшна тема, – розповідає Уляна Скрипко.

Також на заході була Олена Мехедько, яка на початку повномасштабної війни з вісьмома дітьми з будинку сімейного типу і собакою евакуйовувалися з селища Велика Новосілка на Донеччині. Зараз родина проживає в Козівській громаді. Жінка пригадує, яка важко відбувалася евакуація. На щастя, все найгірше вже позаду. 

Це був стан, коли я не знала і не розуміла, що робити. Ми спочатку їхали з Великої Новосілки до Дніпра, потім 20 годин потягом до Тернополя. Ми їхали, час від часу зупинялись, світло повністю вимикали, нас обстрілювали. Страх, переживання, тривога, – пригадує жінка. 

 Фото Терену