Готують смаколики, плетуть маскувальні сітки: як працівники та учні ліцею на Тернопільщині допомагають захисникам

Спершу готували їжу для вимушених переселенців, яких на початку повномасштабної війни поселили у приміщенні ліцею. Згодом взялися допомагати військовим

Плетуть сітки та ляльки мотанки, ліплять вареники, розмальовують гільзи для благодійних аукціонів. Цією волонтерською роботою активною займаються працівники та учні Мишковицького ліцею Великоберезовицької громади. 

Для допомоги армії усі збираються у класах, у шкільній кухні, в спортивному залі. Волонтерську діяльність розпочали з початку повномасштабного вторгнення, розповіла Терену бібліотекарка Мишковицького ліцею Наталія Лобур.

Спершу ми готувати їжу для вимушених переселенців, які приїхали в громаду та розміщувались у нашій школі. Згодом годували військових на блокпостах, а тепер передаємо їжу на фронт. Наше завдання приготувати і передати все місцевим волонтерам, які їздять до захисників в зону бойових дій, – каже вона. 

Усім колективом ліцею ліплять вареники та голубці, роблять моркву по-корейськи та смажать котлети. Зазвичай волонтери везуть усе бійцям тернопільської 44-ої окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола.

Крім того, працівники Мишковицького ліцею плетуть маскувальні сітки, а діти розмальовують гільзи та роблять ляльки-мотанки. Три ляльки продали в Ірландії на благодійному аукціоні та за виручені з нього кошти придбали необхідні речі для односельчан-військовослужбовців.

Почали плести ляльки-мотанки з вчителями, щоб побачити наскільки це важка чи легка робота, потім показали нашим учням і їм сподобалось, тож тепер плетемо разом. Минулого року до нас звернулись знайомі з-за кордону та попросили, щоб ми зробили їм бодай одну ляльку. Мовляв спробують продати її в Ірландії, бо там люди люблять українські вироби та ще й зроблені власноруч. Ми погодились і так наші лялечки опинилися в Ірландії на благодійному аукціоні, – каже Наталія Лобур.

Нещодавно з учнями провели урок, який подібний до арттерапії: розмальовували гільзи, які передали бійці з фронту.

Нам запропонували взяти відстріляні гільзи, щоб ми спробували їх розмалювати з дітьми у школі. Спершу взяли кілька штук, але коли розмалювали, побачили, що дітям сподобалось. Тому вирішили, що візьмемо ще 10 чи 15 різних розмірів. Ці гільзи також ми передали для благодійного аукціону в Тернопільський національний педагогічний університет. Під час аукціону збирали гроші на потреби другого стрілецького батальйону ДУК «Правий Сектор», – розповідає пані Наталія.

Основну роботу вчителі Мишковицького ліцею спрямували на плетіння сіток, в яких постійно є потреба на фронті. Від початку широкомасштабної війни сплели вже близько 20 сіток.

Їх ми відправляємо для бригад, в яких служать наші односельчани. Хлопці кажуть,що потрібні сітки, і ми сідаємо та плетемо. Завжди намагаємось швидко реагувати на запити та швидко виконувати. розуміємо, що таким чином рятуємо техніку військових, а техніка вже рятує їхні життя. Зазвичай відправляємо на Бахмутський, Лиманський, Запорізький, Харківський напрямки, – каже бібліотекарка Мишковицького ліцею.

Волонтери кажуть, хочуть підтримати військових, щоб вони знали, що про них пам’ятають. 

У дітей, які малюють гільзи, вчителів, які плетуть сітки, є хтось з близьких військовий, – тато, дідусь, брат, дядько, чоловік. Кожного зачепила ця війна і кожен хоче долучитися до перемоги, – каже Наталія Лобур. 

Фото: Мишковицький ліцей

волонтеривчителіучні