Химерні квіти довоєнної кахлі (фоторепортаж)

Розглядання плитки в старих будинках та роздуми над побаченим, nolens volens відсилають до ностальгії.

Але з нею цікава річ, бо тужиться не за пережитим, а за тим, що не було пережите. Зрештою, може, саме тому й тужиться.

А ось, якби вирости в середовищі, де те, що нині старовинне було не старовинне, і тільки поставало, а перед тим була пам’ять про кращі часи (бо попередні часи завжди кращі – віддалення від золотої доби і тому подібне), то вірогідно й не було б такого захоплення. Та менше з тим.

Мандруючи містом та зазираючи в різні його частини, назбируєш собі красивого та вкладаєш в гербарій, щоби за нагоди перегортати й тужити — бо це таки приємно.є

Анна Золотнюк