Інший вимір Тернополя (фоторепортаж)

Закинутих будинків ми намагаємося уникати, бо бачити їхній  занепад, як бачити смерть іншої людини. Дім ми сприймаємо як частину себе, свого простору, отже не дивно, що його болі відгукуються у нас.

    Втрачаючи власників, тривалий час будинок опирається завойовникам, але спочатку в ньому вибивають скло в одному вікні, потім в іншому. Відтак, хтось виламує двері та перевертає все шкереберть.

    Не потрібно  забувати про природних завойовників, втративши господарів, тут хазяйнує зелень. Хоча, зрештою, можливо, це спроба оборони: хабази заступають будинок, вкриваючи його від поглядів. Високі кущі перешкоджають доступ усередину.

    І так будинок відчужується,  переходить в інший стан, втрачаючи свою функціональність, стає річчю для себе.

    Таких будинків у місті не багато - не мало. Вони ховаються, вони непомітні. Але, думаю, вони потрібні, бо дуже добре нагадують про минучість всього навколо.

Анна ЗОЛОТНЮК

Фото автора