«Літературний Тернопіль» вже 67-й раз прийшов до читачів
Світ побачив черговий, 67-й номер літературно-мистецького і громадсько-політичного часопису «Літературний Тернопіль»
Журнал відкривається рубрикою «Пам’яті Героїв», яка розповідає про наших земляків, що упродовж листопада 2015 – березня 2016 –го загинули у зоні АТО.
Про нині вже покійного відомого тернопільського журналіста
Данила Теличина йдеться у статті «Народжений з любові й для любові». Заслужений журналіст України Галина Садовська пише, що про Данила казали – у нього міцне перо. Він відчував слово, легко «малював» ним образи, переливав у свої відчуття, настрої. «Він там справжній – щирий, правдивий, до болю ранимий. Там його душа любить, радіє і плаче, ходить «босоніж по молодій росі» і тужить, тужить за тією, яка була сенсом його життя. Народжений з любові, напоєний нею по вінця, він її залишив,як найбільший свій дарунок, друзям і ворогам. «Життя одне – любімося як браття! І як сестри – також!» - такий автограф написав мені Данило на «Крутизні». Тож любімося, поки живі. І не забуваймо тих, хто колись любив…», - пише Галина Садовська.
«У малій прозі» часопису пропонується новела Лесі Максимишин «Відлік часу», письменник Олександр Астаф’єв друкує рядки нових поезій, а «Проба пера» знайомить читача із віршами студентки і педагога Тернопільського музичного училища Марії Водяної, педагогів Марії Чорненької та Лесі Білик. Журнал друкує продовження роману Галини Шулим «Коли пече зрада», супердетектив Людмили Гичко та Володимира Гринечка «Закохані в місячному сяйві». Під рубрикою «Літературна критика» подано огляд збірки поезій Наталі Пасічник «Зимові канікули». Ця збірка поезій відомої української письменниці – п’ята у її творчому доробку. Як зауважує член НСПУ Тетяна Дігай, «збірка містить теплі рядки, наповнені живою духовністю і, нехай не дуже довгого, життєвого досвіду, що власне, дає мені змогу говорити про цю книгу як про безсумнівний поетичний успіх».
У «Літературній критиці» журналу читач дізнається про творчість Богдана Бастюка, який свого часу очолював обласну організацію Національної спілки письменників України. «Богдан Басюк знав силу свого таланту, рівень письма, тому ніколи не суєтився, не напрошувався на творчі зустрічі, уникав мистецьких тусовок і мав алергію до таких слів, як «піар» та «розкрутка». Був вище цього», йдеться у статті кандидата філологічних наук Олега Василишина та члена НСПУ Ігоря Фарини.
Рубрика «Художник номера» презентує творчість мисткині Олесі Гудими. «Як геніальний Ван Гог, який не творив картини до 27 років, Олеся до двадцяти семи дописувала у місцеві періодичні видання, виховувала дітей та не мислила про долю художника. Вона пішла стежиною свого батька – відомого журналіста Петра Гудими і закінчила Львівський національний університет. Вступити на образотворчий факультет завадила невпевненість у собі: малювати заважав страх показати свої роботи іншим та почути вердикт професіоналів. Проте казати, що дівчина залишалася далеко від мистецтва було б неправдою: редагувала мистецький сайт, займалася крамницею товарів для творчості, навіть малювала щось «заввиграшки»: копіювала листівки, які привозили друзі з-за кордону, намагалась якнайточніше відтворити цікаві світлини, а своїх ідей, зізнається, не вистачало».
А заслужений художник України, член редакційної ради журналу Богдан Ткачик написав так: «Дуже добре розумію Олесю Гудиму: чому гурт, який вона очолює, називається «Сновиди». Бо і я перед тим,як малювати картини, бачу їх уві сні, майже фізично відчуваю запахи трав, музику, пластику… З неймовірною силою насолоджуюся процесом творення. Серце починає битися частіше. Але на все це не звертаєш уваги, розуміючи, що в такому процесі ти – найщасливіша у світі людина».
Стаття «Лицар Василь Бурма і привиди його замку» присвячується 80-річчю творчості відомого фотомайстра. «Ставши мандрівним лицарем, побував у десятках замків, вивчив їхню історію в архівах, написав кілька книг, відвідав понад 30 країн світу. І нині вирушив би куди завгодно, бо йому цікаво все: кожна країна, кожен куточок свого краю. Дуже часто ще й тепер Василь Бурма збирає наплічник – і мандрує мальовничими місцинами цілі вихідні, насолоджуючись спілкуванням із природою. Товариства не потребує, сам себе розважає піснями й віршами, яких знає напам’ять сотні. Він – лицар зі своєю романтичною історією, кодексом честі, натхненний дамою серця. А його доля – як самобутній старовинний замок», пише заступник головного редактора журналу «Літературний Тернопіль» Ліля Костишин. Про 140-річчя з часу перебування у Галичині, в тому числі і на Тернопільщині, видатного драматурга, актора, режисера, композитора, основоположника українського професійного реалістичного театру Марка Кропивницького розповідає головний редактор журналу Богдан Мельничук. «Напружена та цілеспрямована праця, творча робота М. Кропивницького на західноукраїнських теренах, без сумніву, значною мірою вплинула на гру місцевих акторів. Він доклав великих зусиль для забезпечення змін у репертуарі та художньому стилі театру, з тим, щоб наблизити його не тільки до реалізму й народності, а й до кращих європейських зразків», пише Богдан Мельничук. Завершується нове число журналу рубрикою «Тернопілля у дзеркалі часу: події, факти, імена», де подано хронологію знаменних подій краю від листопада минулого року до цьогорічного березня.
Орест Сарматський
Фото автора