Малярство - не лише захоплення, а й вікно у світ кольоротерапії
У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї завершилася виставка талановитого, самобутнього художника з Івано-Франківська Петра Грицюка "На гранях суперечностей".
Пан Петро за фахом юрист, на життя заробляє, працюючи на ниві юриспруденції. Навіть важко уявити, що малярство для цього чоловіка лише захоплення. Але яке! Цікаво, що бажання малювати пробудилось в його душі зовсім нещодавно. Зайшов одного разу у магазин "Рама", купив пензлик і… почав не просто малювати, а творити. Дружина, побачивши чоловіка за мольбертом, поставилась до цього дещо скептично, адже академій чоловік не студіював, лише колись у далекому дитинстві закінчив художню школу.
Петро Грицюк не може назвати стиль, у якому працює стилі. Зате він має дуже розвинену інтуїцію, просто прислухається до себе, найменших порухів своєї душі.
Художник жартома каже, що визначенням стилю особливо не переймається, бо то справа критиків. Особисто для себе визначила тему полотен Петра Грицюка. Позачасся. Навіть пишучи картину про реальні події "тут і зараз", автор непомітно вкраплює такі містичні мікродеталі, які не підвладні часові і змушують замислитися над побаченим. У цьому духовна сила кожного полотна, яке насичене позитивом і якісним глибоко-філософським змістом. Незримий сюжет спонукає до аналітичної дії: хочеться бачити продовження - а що далі?
Візьмімо "Шлях у невідоме". Художник порівнює життя людини із шляхом мандрівника. Збоку в анотації автор тлумачить: "Шлях продовжується за межами полотна, бо пізнати причину подорожі заздалегідь неможливо, як неможливо зрозуміти мораль книги, не прочитавши її до останньої сторінки".
Здавалося, що можна нового показати в класичному образі "Калини", про яку вже стільки сказано, написано? Виявляється, можна. У Грицюка калина - не просто калина- дерево, це образ пророчості. Окремі гілки відірвані агресором, відразу виникає асоціація з цілісністю України. Образ снігу можна порівняти із холодом зі Сходу. Але найбільша інтрига довкола полотна "Мій дім", адже там відбитки рідних долонь: дружини Наталі, Петра, двох синів - Андрія та Дмитра. Рідний дім завжди символізує фортецю, захист, радість, любов. Не знаючи тонкощів кольоротерапії, художник "шостим чуттям" правильно зобразив долоні: червоним - дружини (колір першої чакри, яка символізує зв'язок із Землею, з матеріальним світом, жіноча енергія "інь"), синім - Петра (чакра третього ока "аджна" має синій колір - зв'язок із духовним світом, чоловіча енергія "ян"), жовтим - Дмитра, старшого сина (такий колір має чакра сонячного сплетіння, яка символізує сприйняття світу через емоції), зеленим - Андрія, молодшого сина, якому 4 роки (колір сердечної чакри, сприйняття світу через серце, зв'язок з мамою). Чи ж не цікаво?
У досконалості немає меж - Петро Грицюк ще й пише вірші, іноді коментує ними свої полотна. А ось ці поетичні рядки талановитого й багатогранного художника можна сміливо взяти епіграфом до всієї творчості: "Прийде той час для кожного із нас, Щоб грані суперечностей омріяно збагнути, Контрасти протилежності пізнати і відчути, Добро прославити, про зло забути!".
Довідково. Родом пан Петро із села Микуличин Яремчанського району. Закінчив Харківську юридичну академію імені Ярослава Мудрого.
Валентина СЕМЕНЯК
Фото автора