Марійка Гуменюк - будівничий сонячних мостів

Коли в поета народжуються нові поетичні тексти - це свято для душі. А коли з'являється нова книга - радість для світу. Бо - як новонароджене дитя. Її з'яві передує багато випробувань: думкою, словом, серцем і... фінансами.

Видрукувати сьогодні нову книгу - не всім під силу. А за свої кошти, то це, направду, духовний подвиг. У видавництві "Терно-граф" вийшла друком нова поетична збірка тернопільської поетеси, члена літературного об'єднання, яке працює в обласній спілці письменників України,  Марійки Гуменюк "Торкаюсь словом душі". У ній людська слабкість і сила духу, захоплення природою і осмислення своєї ролі у цьому світі, тривога за події в Україні і усвідомлення невідворотності змін, віра у Творця і свої сили. Авторка у пошуку вічної істини, щиро ділиться із читачами своїми духовними одкровеннями і дякую за Слово, як за Божественну категорію. Як поет - ставить перед собою і читачами високу планку: "... у собі плебея побороти, і збудувати сонячні мости в країну світла, правди і свободи".

"Торкаюсь словом душі" - десята книжка авторки, яка ще раз засвідчує про невтомне Маріїне перо, яке не має меж для досконалості.

Ця поетеса є своєрідним посередником між родовою і духовною пам’яттю. Доказ моїх слів - попередня книжечка «І рани пам’яті ячать…» ("Лілея»). На відміну від решти людей, Марійка глибше і виразніше, я б сказала концептуальніше, розглядає у своїх поетичних текстах звичне для нас поняття пам’яті, як такої. Вона ототожнює її з такими людськими якостями, як біль, радість, буття, сум, рани. Торкаючись словом до душ читачів, поетеса пробуджує багатьох з них із летаргійного сну бездіяльності і меркантилізму.

Валентина СЕМЕНЯК

Фото автора