Микулинці, Бучач і Теребовля третій день обговорюють ТОП-новину (фоторепортаж)
На Тернопільщині успішно завершилось VII Міжнародне туристичне ралі старожитніх автомобілів «Дорогами Пінзеля» - «Золота підкова 2016» .
Організатор міжнародного ралі історичних автомобілів «Золота підкова» - Львівський клуб шанувальників старожитніх автомобілів «ЗАЗ-Козак» та тернопільський клуб «Ретро-Кортеж».
- Наш фестиваль вже включений в календар Автомобільною федерацією України на проведення як щорічного, і це ми вже вдруге його проводимо на Тернопільщині, - розповідає один із організаторів авторалі, віце-президент з регіонального розвитку Міжнародної торгової палати ICC Ukraine, ініціатор створення у Тернополі музею старовинної техніки «Ретро-кортеж» Тарас Демкура.
- Минулого року вибрали маршрут Збараж-Вишнівець-Кременець, цього року його назва – «Дорогами Пінзеля». Маршрут –Тернопіль-Микулинці-Підзамочок-Бучач-Рукомиш-Теребовля-Тернопіль. З Польщі приїхало понад десять автомобілів, є авто з Білорусії, один екіпаж з Америки, представники львівського ЗАЗ «Козак». Програма насичена, усюди передбачені екскурсії, цікаві зустрічі із любителями авто-старожитностей, - каже пан Тарас.
За його словами, учасники авторалі відвідали музей старої автотехніки у Тернополі, де були приємно вражені побаченим.
- Днями музей поповнився ще одним старим вантажним автомобілем – «полуторкою», УРАЛ-ЗІС. Нині вперше показуємо і ось оцей історичний автомобіль «Ягуар». Свого часу, у 70-х роках, коли Президент США Річард Ніксон приїжджав у Радянський Союз, він подарував цю машину генсеку Брежнєву. А той пізніше – секретарю ЦК Компартії України Володимиру Щербицькому, а він вже – міністру внутрішніх справ, а пізніше цей автомобіль потрапив до голови колгоспу з Тернопільщини Щепановського. А тепер його маємо ми. Відреставрували, оновили цей раритетний автомобіль. Я ось ним їду і насолоджуюсь, просто приємно їхати, все тут продумано, все зручно, жодної ямки не чути, коробка-автомат легко перемикається, усе плавно йде. І це, уявіть собі, 70-ті роки! – захоплено каже Тарас Демкура.
І ось, звучить команда й колона із понад тридцяти автомобілів рушає за визначеним маршрутом. Я їду в «Трабанті» - ретро-автомашині німецького виробництва. За кермом – затятий любитель старої автотехніки, він же – співорганізатор і директор всесвітньовідомого фестивалю старожитніх автомобілів «Леополіс гран прі», що традиційно проводиться у Львові на початку червня, – пан Любомир Засадний.
- Машинка дуже оригінальна. Тут двигун стоїть впоперек, пізніше «Порш» використав цю ідею, - розповідає пан Любомир, набираючи швидкість разом із ретро-автоколоною. - Ця машина 1978 року випуску. У 1993 році її привезли в Україну. Першим її власником був головний інженер авторемонтного заводу, де зробили у цій машині капітальний ремонт, повністю оновили. Найбільша проблема, коли купуєш ретро-автомобіль, це стан кузова. Бо все решта можна доробити. Але якщо нічого не можеш закріпити, бо немає до чого, то важко щось реставрувати і відновлювати. Тут повністю перебрано ходову, гальма, підвіску, коробку передач, капітальний ремонт двигуна зроблено, - каже Любомир Засадний.
Під досить таки гучну, але рівномірну роботу двигуна долаємо кілометр за кілометром, а пан Любомир із захопленням розповідає про історію створення автомобіля, який він придбав рік тому. Виявляється, після Другої Світової війни німецьке містечко Цвіккау (Zwickau) відійшло до НДР. На території міста перебував завод, що випускав автомобілі таких відомих марок, як Horch, а потім і AUDI.
У 1955 році на ньому почався випуск передньопривідної малолітражки AWZ P70, що одержала назву «Трабант» (модель Р-600). Сама назва виникла під впливом запуску в СРСР першого штучного супутника Землі («trabant», у перекладі з німецького — «супутник»). Про це повідомляв і логотип у вигляді стилізованої літери «S». Корпус автомобіля виготовлявся з особливого, винятково міцного пластику, відомо як «дюропласт», для виробництва якого використовувалися відходи деревопереробної промисловості. Непоказний, але дешевий автомобільчик важив усього 620 кг, завдяки чому, його двотактний двигун з водяним охолодженням міг розганяти машину до 100 км/год за 21 секунду. Пластмасовий корпус був легким, не піддавався корозії. Підвіска автомобіля розраховувалася на погані дороги. «Трабанти» випускали більше 30 років. Автомобіль став не просто легендарним — він був справжнім символом НДР. До речі, відразу ж після того, як упала Берлінська стіна, був зроблений своєрідний ритуал — спалення автомобільчика «Трабант», як символу вже неіснуючої країни. Але ще збереглися ці авто-раритети, які пощастило придбати колекціонерам. Серед них і Любомир Засадний.
- Я довго думав, яку вибрати ретро-машину. За освітою я – інженер автомобільного транспорту. Вісім років працював конструктором у Львівському проектному інституті автобусобудування, потім закінчив ще юридичний виш, інститут менеджменту. Але автомобіль, техніка – це моє, це те, що я люблю і маю від того задоволення. Хлопці мене запросили взяти участь у фестивалі «Леополіс гран прі», але я не мав ретро- авто, то згодом вибрав саме таку машину. Я маю Nissan X-Trail, хороший автомобіль, але хотів як ретро придбати ще одну. Думав про «Запорожець», але його ціна – до 3 тис доларів мене не влаштовувала, та й кузов був у не дуже хорошому стані, вибрав цю, яких в Україні дуже мало. Більше є їх у Польщі. У Рівному придбав за півтори тисячі доларів, їжджу по Львову, машина невибаглива, люди завжди підходять, оглядають, - розповів Любомир Засадний.
А тим часом, автоколона вже прибула у Микулиці. Поки учасники ралі оглядають потужності місцевого пивзаводу, підходжу до елегантного Мерседеса. Його водій – Любомир Ривак.
- У мене родина у США, то я трохи живу тут, а трохи – в Америці. Історія цієї машини досить цікава. Я ї придбав у Каліфорнії, в одного американського актора. Це – Мерседес 280-й, S класу, 1968 року випуску. Має шість циліндрів, два карбюратори, правда, бере до 15 літрів палива на 100 кілометрів, але то вже нічого не зробиш, має 140 кінських сил. Машина тому актору дісталася від батька. Вона, практично, стояла. Домовилися, авто мені було доставлено з Каліфорнії в Чикаго. А вже пізніше я її доправив до Львова. Ця машина бере участь перший раз в такому автопробігу та на виставці у Тернополі. Я її довів до пуття, бо машини люблю, ними тішуся, хоча за фахом – будівельник. Але то таке моє хобі. Я ще реставрую мотоцикли, маю їх одинадцять штук, - каже Любомир Ривак.
Цього ж дня учасники автопробігу відвідали замок на околиці села Підзамочок, побували у Бучачі, Рукомиші, де ознайомилися із творчою спадщиною всесвітньовідомого скульптора вісімнадцятого століття Іоана Пінзеля. Бучацькі діти учасників АТО отримали від організаторів авторалі подарунки. Особливо зворушила господарів ретро-автомашин зустріч у Теребовлі. На міському стадіоні їх вітав оркестр, барабанщиці, діти із прапорцями, відбулося масове селфі із раритетними автомобілями.
Уже пізно ввечері учасники авторалі прибули до Тернополя, подолавши понад 180 кілометрів.
Наступного дня автофестиваль теж не обійшовся без благочинної складової – дітей тернопільських військовослужбовців, які нині захищають Вітчизну, було запрошено до музею ретро-автомобілів «Ретро-Кортеж» та організовано катання на деяких раритетних моделях. Ну і, звичайно, малюки отримали подарунки.
А на самому Театральному майдані діяв відкритий показ раритетних автомашин.
Кожен міг зблизька подивитися на унікальні зразки автомобільної техніки 30-60-х років двадцятого століття. Дозволялося навіть сісти за кермо, не кажучи вже про селфі із цими самобутніми авто, любовно збереженими їхніми господарями. Автомобільне свято на Театральному майдані супроводжувалося ретро-музикою, гарячим чаєм, тонізуючими безалкогольними напоями та глінтвейном. Зазначу, що ведучим цього авто-шоу вдалося влаштувати атмосферу доброзичливості та невимушеності. Кожен автомобіль та його водія майдан зустрічав щирими аплодисментами. Самі ж учасники виставки старожитностей подякували організаторам міжнародного ралі історичних автомобілів «Золота підкова» - Львівському клубу шанувальників старожитніх автомобілів «ЗАЗ-Козак» та тернопільському клубу «Ретро-Кортеж» за чудові враження, отримані від поїздки Тернопільщиною.
Фото автора і з відкритих джерел