Мирослав Лаюк презентує «Баборню» у Тернополі

Мирослава Лаюка добре знають як поета. А відтепер знатимуть і як прозаїка. Його перший роман «Баборня» Тарас Похасько називає «справді жахливим, страшним, безжальним, а тому й чудесним», а Владислав Троїцький каже, що це: «якесь дивовижне поєднання хорошого нахабства молодості з мудрістю і майстерністю зрілого художника».

У «Баборні» є любов, драма, історія, детектив, психологічний нерв. А ще втрати і таємниці, згаяне життя і останні шанси (вдалі і не дуже) все переписати, старість, система, яка конструює життя, і життя, які ту систему боготворять чи пробують ламати.Ця книжка вийшла у «Видавництві Старого Лева». Оформив її дизайнер Дмитро Подолянчук. Перша презентація роману «Баборня» Мирослава Лаюка відбудеться у Тернополі у середу, 26 жовтня, о 19:00 у Тернопіль у книгарні «Є» (вул. Валова, 7-9). Модеруватиме її Юрій Матевощук. «Героїня роману «Баборня», вчителька біології, дружина підполковника, на початку 70-х досить п’яна, ледве тримаючись на підборах, танцює в ресторані «Карпатські легенди» під пісні Софії Ротару, смакує ведмежі відбивні, розривається між чоловіком і коханцем, зовсім не зважаючи на брудні й бурхливі потоки історії, які течуть десь зовсім поряд, збиваючи з ніг живих, змиваючи кров винних і невинних, розмочуючи й знову заражаючи старі рани, - розповідає про свій роман Мирослав Лаюк. - Це намагання препарувати, ніби ропуху, життя однієї людини, цієї майже звичайної жінки, яка є з покоління, що сформувало наше непевне теперішнє, нашу державу такою, якою вона є. Проблематичним виглядає можливість співчуття до такого персонажа. Найгірше, що я побачив у цім розрізі – це відсутність життя, це ряди самообманів, самоповторів, ряди ілюзій, які звикли називати сутністю. І все це моя героїня усвідомлює на 71 році життя. З одного боку, це роман про згаяне «життя». Але тільки глибше дослідження тих пунктів, за які нібито так легко судити, всієї нудотності буднів і мерзенної лицемірності свят, коли бачиш це життя зсередини, коли мусиш прожити життям героя, – дозволяють дати цій людині шанс.Тому цей роман – і про останню можливість виправитися.Чи скористається нею героїня?». Марія Василівна, 71-річна вчителька біології, підсумовує своє життя й виправдовує його вагомість тим, що в нім була присутня велика любов, хоч і в далекому минулому. Одначе те кохання, а за ним і решта фактів, стає сумнівним, коли в шафі свого покійного чоловіка-підполковника літня жінка знаходить подвійне дно… Організація клубу юних атеїстів і розслідування факту з’яви Богоматері, дві мертві людини і безліч тварин у формаліні, зйомки у музичному фільмі з популярною співачкою і пошук порозуміння з найріднішими, краса буднів, жах буднів... Це спроба гідно довести всі справи до кінця, знаючи, що вже нічого не можливо виправити. Та чи є місце людяності у глухих кутах? Мирослав Лаюк — поет, прозаїк, драматург.Народився у 1990 році на Прикарпатті.Закінчив Національний університет «Києво-Могилянська академія», навчається на PhD-програмі «Філософія і література» цього ж університету.Автор поетичнихкнижок «Осоте!» (Київ: Смолоскип, 2013), «Метрофобія» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2015).Лауреат премій «Літакцент року», «Смолоскип», «Коронація слова» тощо. Вірші Мирослава опубліковані англійською, азербайджанською, вірменською, литовською, польською, російською, чеською та іншими мовами.