Деякі з них із місцевої майстерні, а інші є імпортованими, але доволі типовими для того часу.
Табак в Україні здавна називався словом «тютюн», запозиченим безпосередньо з турецької мови. Від турків, мабуть, запозичили і сам звичай палити люльки, оскільки Османська імперія тримала в руках всю середземноморську торгівлю в XVI-XVII ст. Самі ж османи, швидше за все, дуже швидко перейняли звичку палити люльку безпосередньо в іспанців. Ми були вражені кількістю знахідок та їх різноманітністю, а тому зацікавилися цією темою та питанням: «а що ж курили, якщо така кількість? - йдеться у повідомленні.
Провівши невеличке дослідження серед народної творчості, таки знайшли кілька «рецептів»:
- Тютюну як такого було мало, бо він був дорогий. Тому, до нього могли додавати різних трав, та вірили, що вони могли покращувати травлення, сон, заспокоювали нервову систему.
- М’яту додавали для пахощів, хоча її в основному використовували в складі нюхального тютюну. Материнка додавалася для заспокоєння. Тирлич має властивості знімати біль у суглобах. Листя терену необхідне для очищення крові після поранення, а полин відвертав чорні думки, падуб — гарний антисептик.
- Коли молодиці прагнули прив’язати до себе парубків, підсипали до тютюну любистку, щоб любив, а сама рослина має антисептичні та протипухлинні властивості.
- Однією з найцікавіших трав, що вживалися в сумішах для паління, був буркун. Його палили рибалки, які могли знаходитися довший час у воді. Сушені верхівки з листям і квітами буркуна містять у собі у великих кількостях речовину кумарин, що має протисудомну дію.
До слова, усі знайдені люльки можна побачити наживо у Залозецькому краєзнавчому музею.
Фото зі сторінки Залозецького краєзнавчого музею у фейсбуці