На крісло мера Тернополя наразі претендують відомі персонажі

Виборча кампанія до місцевих рад стартувала 5 вересня. Кілька партій уже провели з’їзди чи конференції і визначилися зі своїми кандидатами не лише до органів самоврядування різних рівнів, а й на крісло мера Тернополя.

Хоча наразі відомі не всі суперники Сергія Надала (зрештою, і його кандидатуру ще офіційно не підтримала жодна партія і він не робив жодних чітких заяв також – прим.), але деякі висновки, які визначатимуть виборчу кампанію цього року, уже зробити можна.  Адже у переліку потенційних кандидатів на міську булаву є чимало відомих облич, які роблять спробу сісти у крісло мера вже не вперше.

До слова, ані міський голова, ані депутати після виборів 25 жовтня не відбудуть повної каденції. Президент Петро Порошенко уже пообіцяв: нові місцеві вибори пройдуть через 2 роки після внесення змін у Конституцію. За цей час планують завершити адміністративно-територіальну реформу, а відтак – обрати керівництво новостворених об’єднаних громад.

Вони вже визначилися із кандидатом

Уже відомо, хто боротиметься за посаду міського голови від коаліції партій Петра Порошенка “Солідарність”, “Народний фронт” Арсенія Яценюка і УДАРу Віталія Кличка. Єдиним кандидатом став підприємець, засновник фірми «Колумбус», а нині – ще й голова «Центру Антикорупції» Ігор Вонс. На думку, однопартійців він складе гідну конкуренцію чинному міському голові. Оскільки проблема корупції у Тернополі стоїть дуже гостро, політтехнологи обрали для себе зручного «коника» і, не приховуючи мотивів, спрямували його конкретно проти Сергія Надала. Кажуть, цьому сприяє і неприязнь екс-мера Романа Заставного до нині чинного мера (він програв Сергієві Надалу у 2010 р. – прим.). Ігор Вонс є саме його креатурою.

Про особисте життя кандидата відомо мало. Батьки Ігоря Вонса проживають на Збаражчині. Кажуть, тернополянин нещодавно вдруге одружився. Причому цю подію не афішували. Ігор Вонс закінчив Львівський університет. Відразу після навчання разом із 6-ма друзями почав опановувати нову справу – ринок телекомунікації та Інтернет-провайдингу. Тепер компанія «Колумбус» - найбільший із провайдерів кабельного телебачення в Західній Україні. Цього року фірма відзначила вже 19-ту річницю.  

Політична партія «Громадянська позиція» висунула у кандидати на крісло міського голови незмінного керівника обласного осередку своєї партії - Петра Ландяка. Про це, перебуваючи у Тернополі, заявив особисто лідер політсили Анатолій Гриценко.

Нагадаємо, для підприємця і депутата міськради кількох скликань Петра Ландяка ці вибори мера Тернополя – не перші. Він уже балотувався у 2010 році, однак потім зняв свою кандидатуру на користь свободівця Сергія Надала. І саме це може завадити Петру Ландяку стати мером тепер. Адже після виборів чоловік отримав посаду першого заступника міського голови, однак реалізувати себе на ній не зміг. Одні казали, що він не спрацювався із командою чинного мера, інші - звинувачували політика у демагогії і невмінні працювати в органах місцевого самоврядування.

Варто додати, Петро Ландяк народився 25 червня 1961 р. у с. Кошилівці Заліщицького району. Він – багатодітний батько, має чотирьох синів. Від липня 1993 р. працює директором ТОВ «Універсам Текстерно», а також є засновником ТОВ «Торговий дім «Універсальний». У міській ради останніми роками позиціонує себе як опозиція мерові.

Політична партія “Самопоміч” пропонує на посаду міського голови Тернополя кандидатуру народного депутата України Тараса Пастуха. Саме він як успішний управлінець, на думку однопартійців, здатний спільно з командою реалізувати ті зміни, яких потребує Тернопіль. Утім, зважаючи на висновки системи народного контролю «Слово і Діло» про здобутки нардепа, у цьому можна засумніватися (експерти стверджують, що нардеп не виконав жодної зі своїх обіцянок виборцям – прим.).

Нагадаємо, на позачергових парламентських виборах у 2014 р. Тарас Пастух переміг в одномандатному виборчому окрузі №163 із центром у Тернополі, набравши 35,45% голосів виборців. І це при тому, що самого кандидата у рідному місті не було – він у той час перебував у зоні АТО, а відтак – не провів жодної зустрічі із виборцями. Варто додати, що Тарас Пастух за часів Ющенка працював головою Бучацької райдержадміністрації. Окрім того, має успішний досвід підприємницької діяльності. Позаду у Тараса Пастуха – дві каденції у Тернопільській обласній раді.

Цей кандидат народився у Тернополі 20 березня 1978 р. Закінчив школу №15, а згодом - місцевий технічний університет, юридичний інститут Тернопільської академії народного господарства. Окрім того, має диплом магістра із відзнакою за спеціальністю «Фінанси». Також був слухачем Академії державного управління при Президентові України, отримав диплом магістра державного управління. Як і у Петра Ландяка, у Тараса Пастуха – четверо дітей.

Очевидні суперники, хоч і без чітких заяв

Для всіх очевидним є той факт, що Сергій Надал, якого п’ять років тому на посаду міського голови привела ВО «Свобода», має серйозні наміри посидіти у «нагрітому» кріслі принаймні ще два роки.

Нагадаємо, Сергій Надал народився у Тернополі 1 січня 1975 р. Закінчив школу №17. У 1995 р. отримав диплом бакалавра за спеціальністю «економіст, економіка та управління виробництвом» у Тернопільському комерційному інституті. У 1997 р. — отримав диплом спеціаліста за спеціальністю «Облік і аудит» у Тернопільській академії народного господарства. У 2001 р. — отримав диплом магістра за спеціальністю «Фінанси» у Тернопільській академії народного господарства. Із 1994 р. працював у Державній податковій інспекції у Тернополі. У 2010 р. звільнився за власним бажанням з посади першого заступника голови ДПА в Тернопільській області. Так, робота у податковій – це хороший досвід, однак саме він псував Сергієві Надалу реноме: не люблять українці податківців – ось і все. Однак тепер «підрізати крила» чинному міському голові може інше. Варто згадати скандальне затримання його заступника Володимира Камінського на хабарі. Окрім того, «людиною Надала» називали директора комунального підприємства «Архбудсервіс», депутата Тернопільської облради від фракції «Свобода» Андрія Козака, якого також на хабарі затримали співробітники Служби безпеки України.

Нагадаю, Сергій Надал – одружений. Має доньку-студентку.

«Вічний кандидат» як його називають у Тернополі – Михайло Ратушняк погодився йти у мери від ВО «Батьківщина». Цю інформацію підтвердив особисто керівник обласної організації цієї партії Василь Деревляний. Для директора товариства «АНТ», дистриб’ютора продукції заводу «Оболонь» в області це - уже третя  виборча кампанія. Так, у 2006 році Михайло Ратушняк був третім, а в 2010-му – четвертим «призером» виборчих перегонів. Не лише це, а й недавня трагедія – раптова смерть матері – можуть завадити успішній виборчій кампанії кандидата.

Народився Михайло Ратушняк у Тернополі 4 березня 1962 р. Після закінчення школи здобув три вищих освіти: інженера-механіка у Львівському політехнічному інституті (1979-1984 рр.), менеджера-економіста у Тернопільській академії народного господарства (2001-2002 рр.), магістра державного управління у Львівському регіональному інституті державного управління при Президентові України (2003-2006 рр.). Президент федерації шашок Тернопільської області. Із 1989 року впродовж десяти років займався підприємницькою діяльністю. У 1999 р. заснував ТОВ «АНТ». Михайло Ратушняк відомий як меценат українських проектів, духовного, культурного і національного розвитку. Депутат двох скликань Тернопільської міської ради, а також - обласної ради від Української Народної Партії. Одружений. Має дві донечки.

Уже давно позиціонує себе як суперник Сергієві Надалу - лідер громадської організації «Тернопіль Європейський» Віталій Цимбалюк. Ось тільки досі невідомо, яка партія ризикне висувати кандидатом у мери колишнього регіонала. А на додачу – ще й сина одіозного регіонала-губернатора Михайла Цимбалюка. Кажуть, він був ставлеником СДПУ (о) Віктора Медведчука.

Прикметно, Віталій Цимбалюк потрапив до Тернопільської міської ради, перемігши на мажоритарному окрузі. Тож, коли на сесії проголосували за те, щоб забрати мандати у нього і кількох колишніх регіоналів, лише Віталій Цимбалюк вирішив оскаржити це рішення у суді. Відтак, він досі вважає себе чинним депутатом, обраним громадою. Будує свою кампанію на використанні мілітарної і волонтерської тематики. Кажуть, працює на нього київська команда відомого політтехнолога.

Народився Віталій Цимбалюк 3 серпня 1986 р. у Тернополі. Закінчив класичну гімназію. Навчався у Тернопільському національному педагогічному університеті ім. В.Гнатюка (магістр історії). Із 2003 до 2008 року навчався у Національному університеті внутрішніх справ України (Київ), спеціальність - юриспруденція, кваліфікація - юрист. Практично весь трудовий стаж пройшов у страховому бізнесі. Одружений. Має донечку Віталіну.

Хто ще може замахнутися на крісло мера?

Суперником Сергія Надала, зважаючи на поведінку впродовж останніх років, вочевидь хоче бути голова ТОГО «Тернопільські підсумки» Тарас Білан. Під час каденції Романа Заставного саме пан Білан був секретарем міської ради. І напевно – досі бачить себе у кріслі керівника. Наразі піариться на волонтерстві і допомозі воякам АТО. Тільки - хто ризикне підтримати Тараса Білана? Ось у чому питання.

Звісно, ще слід чекати заяву від радикалів Ляшка. Нещодавно відбулася зустріч нардепа Юрія Чижмаря із однопартійцями з Тернопільщини. Тоді обговорили вірогідних кандидатів у депутати в органи місцевого самоврядування і на посаду міського голови Тернополя. Однак жодних прізвище досі не озвучили.

Чи будуть цього року претендувати на міську булаву відомі тернополянам персонажі: Василь Чубак, Віталій Максимов, а також маргінали із Партії Регіонів Павло Федик, Орест Муц і Петро Гоч? Невідомо. Однак усіх їх віднедавна можна зустріти у місті. Можливо, саме зараз і тривають «закулісні» перемовини. Дехто із політичних оглядачів також натякав на повернення до активної політичної діяльності Вадима Перця - шефа-редактора газети “У кожен дім”. Цілком реальними можуть бути наміри і ще кількох противників Надала – активістів різних громадських організацій, що спливли після Революції Гідності.

На додачу - «змішав карти» місцевим політикам лідер ВО "Свобода" Олег Тягнибок, прийнявши пропозицію "Правого сектора" щодо об'єднання на місцевих виборах. У Києві це, може, і вдасться, але на Тернопіль не схоже, адже саме представники "Правого сектора" мали чимало претензій до дій «свободівської» більшості у міській раді і до самого Сергія Надала, зокрема.

Наразі – все. І картина, як бачите, виходить – не надто чіткою. Щодня «на горизонті» може з’явитися або якась темна конячка, або одіозна особа, яка теж захоче стати мером. Лише із 21 до 30 вересня (останньої дати реєстрації кандидатів – прим.) все почне прояснятися. Вірогідно, ми побачимо багато речей, які нас здивують. Бруду на опонентів кандидати уже вилили чимало, а скільки його ще буде…

Віра ОЛЕКСАНДРОВИЧ.

Фото і малюнки – із відкритих джерел

Довідка. Під час виборів міського голови Тернополя у 2010-му було 16 кандидатів. Від Партії регіонів балотувався заступник голови облдержадміністрації Петро Гоч, від партії «Наша Україна» – голова правління ВАТ «Тернопільбуд» Василь Лило, від ВО «Свобода» – Сергій Надал, від партії «За Україну!» – Роман Заставний, від Християнської демократичної партії – Юрій Олійник, від Української партії – Михайло Ратушняк, від Партії промисловців і підприємців – директор ТРЦ «Подоляни» Василь Чубак, від партії «Пора» – власник ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» Зеновій Щепановський, від Української народної партії – директор ТОВ «Креаторбуд» Ігор Гуда, від Народного Руху України – начальник Управління праці та соціальної політики міської ради Ігор Мединський, від партії «Зелена планета» – видавець журналу «Моя дитина» Віктор Долішній, від Української соціал-демократичної партії – старший викладач кафедри українознавста Тернопільського національного економічного університету Володимир Колінець, від партії «Справедливість» – директор ВПУ №4 Роман Півторак, від партії «Правозахист» – юрист Олег Мартинюк. Наймолодшим із кандидатів був інженер ПП «Юта» Андрій Любецький (партія «Інформаційна Україна»). Останнім ТВК зареєструвала підприємця Олександра Соняка, який балотувався від Всеукраїнської партії трудящих.