На що сподіватися тернопільським дітям з особливими потребами у 2016 році?

Ось уже кілька місяців триває реконструкція обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів. До кінця року заклад планує використати всі кошти, виділені йому на ремонт. Попереду, за словами директора центру Наталі Турецької, ще багато змін та перетворень. Та для їх реалізації потрібні немалі кошти.

Приміщення облаштовують до потреб дітей

Заклад підпорядкований Тернопільській обласній раді і  знаходиться в Тернополі на вул. Сахарова. До відкриття цієї установи Тернопільщина йшла дуже довго, хоча потреба у ній була давно, s наш регіон був єдиним в Україні, де не було такого центру. В області проживає понад 4,5 тисячі дітей з особливими потребами. Сьогодні більшість сімей, які виховують дітей-інвалідів, залишені наодинці зі своїми проблемами, адже не було спеціалізованого закладу, який міг би надати їм допомогу. В Тернополі працює міський центр реабілітації. Однак цей заклад може обслуговувати лише мешканців міста, надаючи досить обмежений спектр послуг. Відтак, аби задовольнити потреби всіх жителів регіону, відкрито обласну установу. В новоствореному центрі зможуть проходити реабілітацію особи віком від 2 до 18 років. Тут вони отримають психологічну, педагогічну, соціально-культурну та інші види реабілітації.

- Цікавою була ситуація щодо фінансування закладу. Бо кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації та на реконструкцію були виділені лише у серпні. Нам довелося змінювати функціональне призначення приміщень, а це потребувало масштабних перетворень, – розповідає Наталя Турецька. – Деякі стіни знесли і збудували нові. Замінили вінка на енергозберігаючі. Встановили систему опалення і найближчими днями плануємо її запустити. До речі, те, що ми від’єдналися від централізованого опалення та встановили власне, дозволить економити в місяць десятки тисяч бюджетних гривень та ефективніше підтримувати потрібний температурний режим.

В одному з корпусів, де якраз тривають ремонтні роботи, планують розмістити актовий зал, адмінприміщення, функціональні кімнати, кухню, санвузли тощо.

– Усі функціональні приміщення - кабінети лікувальної фізкультури, кімнату Монтессорі, масажний кабінет - знаходитимуться на першому поверсі. Це пов’язано з тим, що частині дітей важко ходиnи, а деякі взагалі прикуті до коляски. Піднятися наверх вони не зможуть, а робити це батькам дуже важко, – пояснює пані Наталя. – Однак актовий зал ми таки змушені розмістити на другому поверсі. Тому час від часу таки доведеться дітей піднімати наверх. У перспективі плануємо облаштувати підйомник, але це буде згодом. Зважаючи на всі ці моменти, на другому поверсі буде розміщена адміністративна частина.

У цьому ж приміщенні планують облаштувати кухню, або, як її ще називають, кімнату  побутового самообслуговування. Тут під керівництвом фахівців центру вихованці здобуватимуть необхідні у самостійному житті навики.

В основному роботи проводяться за державні кошти. Втім не обійшлось і без благодійників. За словами пані Турецької, це громадяни не тільки з Тернопільської області, однак вони активно підтримують центр, у тому числі й фінансово. Роблять це не для піару, а з моральних переконань, тому їхні імена дирекція закладу не розголошує.

У планах - створення груп денного перебування

Фактично зараз центр функціонує лише у другому корпусі будівлі. Тут розміщено виховательську та кімнату для занять з дітьми. Це тимчасовий захід, адже й ці приміщення потребують ремонту.

- Зараз у нас працює відділення допомоги вдома. Між іншим – єдине в Україні. До його створення прийшли фактично випадково. Коли на початку року стало зрозуміло, що на реконструкцію грошей може не бути, в приміщеннях працювати не можна, бо вони не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам та Типовому положенні про приміщення подібних центрів, а діти і батьки чекають на обіцяну реабілітацію, ми вирішили: якщо діти не можуть прийти до нас, ми йдемо до дітей! Зараз спеціалісти центру обслуговують 78 дітей із 7 районів області. Спершу планувалося, що це відділення буде тимчасовим. Поки приміщення не відповідають вимогам, наші фахівці ходять додому до дитини (якщо дитина з Тернополя) або виїжджають у районні центри, де працюють з дітьми в приміщеннях, які хоч трохи зручні для цього і куди батьки довозять своїх дітей із сіл. Проте, проаналізувавши ситуацію, з’ясувалося, що необхідність у такому відділенні буде й надалі. Є багато дітей, яким тривалий час протипоказано змінювати середовище. Також є діти після операції і їм не рекомендовано транспортування. До цього часу таких дітей просто ніхто не бачив, бо батьки до нас не зверталися, а люди їх не помічають, тому що ті не виходять на вулицю. Однак вони теж мають право на соціальне  життя, освіту та розвиток. Ці діти з нетерпінням чекають, коли прийдуть наші спеціалісти, і позбавити їх цієї радості у нас просто немає права, – каже Наталя Турецька. - Але відколи функціонує відділення реабілітації на дому, стала відомою ще одна проблема, яка обмежує можливості сімей, які хочуть розвиватися, – дітей на колясках водії маршруток відмовляються перевозити! Кажуть, що замість коляски візьмуть 2 сумки, а за це дадуть гроші!

Адміністрація закладу і далі не відмовляється від ідеї створення груп денного перебування дітей-інвалідів. За словами фахівців, у Тернополі є крайня необхідність його створення. Мовляв, частина дітей, у зв’язку зі станом здоров’я, не можуть отримати освіту в загальноосвітніх та спеціалізованих школах. Але їм вкрай необхідне спілкування з однолітками та освіта в межах їх можливостей! Тоді батьки залишені наодинці зі своєю бідою. Справа навіть не в тому, що мама не може влаштуватися на роботу й покращити цим фінансову ситуацію в сім’ї. Батьки морально та психологічно виснажуються, проводячи весь час з дитиною-інвалідом і не завжди можуть фахово працювати над розвитком дитини. Групи денного перебування можуть частково задовольнити деякі потреби діток. На початку планується створення двох таких груп по вісім дітей у кожній віковій категорії.

Попри те, що роботи з реконструкції поки не завершені, вже зараз можна зрозуміти, що розташування розвиваючих груп у різних корпусах спричинить для дітей чималі труднощі. Влітку – півбіди, особливо для тих, хто самостійно ходить. А ось взимку дітей доведеться переодягати, виводити на вулицю у сиру та мокру погоду, щоб перевести в інший корпус для занять. Адміністрація закладу планує будівництво другого поверху над переходом, який сполучатиме корпуси. Окрім того, його слід облаштувати підйомниками, якими б користувалися діти, прикуті до інвалідного візка. Звичайно, це дуже дорогий проект. Якщо буде передано у користування частина існуючого переходу, то це вирішить багато питань.

У планах адміністрації закладу – ремонт покрівлі, що супроводжуватиметься спорудженням шатрового даху. Розпочати ці роботи у центрі планували у цьому році, та, як з’ясувалося згодом, для їх проведення потрібен дозвіл на користування землею, якого наразі немає. Приміщення під дахом у центрі також планують використати з користю. Там облаштують зимовий сад та живий куток. Сьогодні у закладі є дуже багато рослин. Усіх їх згодом перенесуть у зимовий сад.  Догляд за рослинами допомагає дитині відкрити нові здібності, розвинути у собі такі риси, як відповідальність та пунктуальність, та врешті може стати і професією.

За підрахунками керівництва закладу, для реалізації цих проектів потрібно близько п’яти мільйонів гривень. Центр дуже сподівається на підтримку держави та обласної ради. Крім того, активно налагоджуються зв’язки з закордонними грантодавцями. Припинити фінансування закладу було б, як мінімум, нераціонально. Адже багато коштів у нього вже вкладено. Якщо фінансування зупинити, то ефекту не буде ані від центру, ані від коштів, вкладених у нього. У першу чергу постраждають діти-інваліди та їхні батьки, які щоденно борються за здоров’я, розвиток та адаптацію у часом не дуже дружньому для дітей світі…

Джерело: gazeta1.com