На Тернопільщині нелюди понівечили березовий гай (фото)

Мешканці Збаража, які минулого тижня відпочивали поблизу ресторану «Стожари», обурені варварським ставленням до природи так званих збирачів березового соку, котрі під час «заготівлі» жорстоко понівечили дерева, повбивавши в одну берізку по три, по п’ять залізних жолобів для збору соку, і залишили після свого «візиту» купу сміття і непотребу – поліетиленові мішки та пластикові пляшки різної конфігурації.

Зважаючи на те, що сезон збору соку уже закінчився і дерева вступають у нову активну фазу розвитку, пришвидшується сокорух, набухають бруньки та починають розпускатися листочки, дерева, з яких таким варварським чином люди «тягнули соки», можуть загинути, пише narodne-slovo.

Збаражан найбільше обурило те, що, назбиравши соку,«ділки» не повиймали з беріз та кленів залізяччя і не залишили деревам жодного шансу на порятунок, прирекли ліс на загибель, повільну та мовчазну, адже понищені дерева безупину і вдень, і вночі кровоточать. Разом із соком з дерева витікають усі поживні речовини, необхідні для його росту та нормальної життєдіяльності.

– Відпочиваючи практично впритул до лісу, – розповідає пані Оксана про обставини, за яких вони з друзями натрапили на скалічені дерева, − та ще навесні, коли усе оживає, пробуджується зі сну, розпускаються листочки, зеленіє соковита трава, щебечуть пташки, купаючись у синій блакиті неба, втішаючись сонцю і теплу, ми не могли не зайти до лісу, аби помилуватися цією красою, надихатися цілющим лісовим повітрям. Ступивши лише кілька кроків під камінну арку, яка обрамляє вхід у лісосмугу, ми були просто шоковані – куди не кинь оком, виднілися проштрикані залізяччям берези та клени, з яких витікав сік, стікаючи на землю чи у переповнені пластикові пляшки, в яких сік вже помутнів та закис, довкола роїлися мухи, приваблені запахом бродіння.

Перед очима збаражан постала гнітюча картина людської захланності, безвідповідальності, байдужості, споживацького й жорстокого ставлення до природи. Десятки дерев були понищені таким способом. Вони з друзями намагалися якось зарадити, і як могли, витягали металеві жолоби із понівечених стовбурів. За словами пані Оксани, жолоби були двох видів – з білої бляхи і пофарбовані у синій колір, при бажанні можна було б з’ясувати, чиї вони і хто таким чином понищив ліс.

– Найбільше обурює те, – долучається до розмови пані Тетяна,– що люди не думають про те, що вони роблять, не зупиняються ні перед чим, ладні зрешетити те нещасне дерево, прагнучи якомога швидше і більше зібрати соку. І їм навіть в голову не приходить думка, чи може це нашкодити дереву, чи навіть його погубити, їм байдуже, бо крім власного інтересу та зиску, їх не хвилює ніхто і ніщо у світі. Невже так немилосердно експлуатуючи природу, важко хоча б поприбирати за собою, повитягати металеві жолоби і дати можливість дереву самому, загоївши рани, врятувати себе?!

Люди, вражені побаченим безчинством, вирішили діяти, якщо і не покарати браконьєрів, то хоча б донести інформацію до громадськості та відповідних служб, які можуть зарадити у цій ситуації, тому і звернулися за допомогою в редакцію «Народного слова».

Щоб з’ясувати, у чиїй власності перебуває цей лісовий масив та які служби доглядають за ним, за коментарем ми звернулися у Збаразьке лісництво. Лісничий району Василь Маланчук повідомив, що лісовий масив в районі «Стожарів» не перебуває у приватній власності і належить до Збаразького лісгоспу, відповідно і нагляд за дотриманням порядку належить до їхньої сфери відповідальності. З огляду на те, що час для збору соку вже минув, встановити, хто в такий спосіб понищив дерева, наразі неможливо, пояснив лісничий. Зі свого боку Василь Маланчук подякував за інформацію, і хоча поскаржився на те, що у його відомстві не вистачає людей, аби пильнувати увесь ліс, проте пообіцяв направити працівників, щоб ті прибрали з дерев жолоби і замастили порізи на деревах. Василь Ярославович розповів, що після скорочення персоналу зараз, крім лісничого, його помічника за майже чотирма тисячами гектарів лісу закріплені всього шість майстрів лісу(лісників), для порівняння − до скорочення штатів охороною лісу займалися дванадцять лісників. Зараз на одного лісника припадає по 700-800 гектарів лісу.

Розповів лісничий і про те, як і коли можна збирати сік з дерев, щоб їм не нашкодити. – Сік починають збирати ранньою весною, щойно зійде сніг, і хоча все залежить від погодних умов, максимальний термін для сокозаготівлі триває до двох тижнів. Найпоживніший за своїм цілющим складом є саме березовий сік, можна споживати і кленовий, який, хоча і бідніший від березового за вмістом поживних речовин та вітамінів, але має солодший смак. За словами лісничого, кількість отворів, які можна зробити у стовбурі дерева під час збору соку, залежить від діаметра стовбура і варіюється від двох до п’яти штук. «Тягнути сік» можна з дерева, якому виповнилося десять років. Та аксіомою для кожного, хто хоче посмакувати цілющим соком ,власноруч збираючи його у лісі, є те, що незалежно від віку, діаметра стовбура берези чи клена, зібравши сік, в жодному разі не можна залишати в стовбурі дерев залізні жолоби, бо дерево може загинути від безперервної соковтрати. Більше того, витягши жолоби зі стовбура, треба обов’язково замастити отвори, в які вставлявся жолоб, хоча б землею. Якщо береза ще може самостійно зарубцювати неглибокі порізи, то незароблені отвори на клені можуть його погубити. Насамкінець лісничий закликав берегти ліс і ставитися до природи шанобливо та вдячно, бо наше персональне майбутнє, здоров’я і благополуччя напряму залежить від майбутнього здоров’я та благополуччя навколишнього середовища.